Ахмед Рушди – Клоун Шалімар (страница 105)
У наступний момент крізь окуляри нічного бачення вона вгледіла його силует. Він пройшов повз відчинені двері до гардеробної. Раптом завмер на місці, відчувши, що темрява там густіша і що в ній ховається щось недобре. Ось він уже не нападає, а готується до самозахисту, змінюючи тактику. Безжальний мисливець перетворився на загнаного звіра, який за будь-яку ціну прагне вціліти. Ось він обережно повертає до неї голову, напружуючи зір, аби вирахувати її, аби визначити, у якому саме місці темрява є густішою.
Тиша вибухнула скаженим передзвоном сигналів тривоги. До них приєдналося виття поліцейських сирен. Він рушив до дверей гардеробної. Вона була готовою до цієї зустрічі і холодною, наче крига. Золотистий лук натягнувся до краю. Тятива пружно торкнулася її ледве розтулених губ, зціплені зуби відчули древко стріли. Вона не схибить. Іншого шансу не буде.
Ніякої Індії більше не було. Були тільки Кашміра і клоун Шалімар.
Кашміра і клоун Шалімар.
Про автора
Сер Салман Рушді (1947) — британський письменник, критик і публіцист індійського походження, президент американського ПЕН-центру, президент і засновник Міжнародного парламенту письменників, творець ряду всесвітньо відомих творів, член Королівського літературного товариства.
Письменник народився в Бомбеї в мусульманській родині. Його батько був успішним підприємцем, випускником Кембриджа. Юний Салман отримав хорошу освіту: спочатку його віддали в комерційну школу в Бомбеї, потім відправили до Великої Британії в престижний інтернат Регбі. У 1964 році, під час індійсько-пакистанського конфлікту, сім’я Рушді, як і багато інших індійських мусульман, перебралася до Пакистану й оселилася в Карачі. За наполяганням батька Салман Рушді поступив в Кінгз-коледж Кембриджського університету, де вивчав історію та англійську літературу. Отримавши диплом, Рушді повернувся до Пакистану, деякий час працював там на телебаченні, а потім переїхав до Великої Британії, отримавши роботу у великому рекламному агентстві «Ogilvy & Mather». У 1964 році він отримав британське підданство.
Перший роман Салмана Рушді — «Ґрімус» (1975) — критика просто не помітила. Але через кілька років з’явилася його друга книжка — «Опівнічні діти» (1985), що принесла письменникові літературну славу. Рушді був удостоєний численних нагород, зокрема Букерівської премії (1981), премії Джеймса Тейта Блека (1981) та ін. У 1993 році за цей роман Рушді отримав премію «Букер Букерів» — нагороду за найкращий роман, що коли-небудь удостоювався Букерівської премії. У 1989 році був опублікований четвертий, найзнаменитіший роман письменника — «Сатанинські вірші», що мав величезний резонанс у всьому світі. Прихильники ісламу оголосили роман Рушді віровідступницьким і блюзнірським, а Індія, Судан, Єгипет, Саудівська Аравія та багато інших ісламських країн заборонили видавати і поширювати його книжки. У 1989 році духовний лідер Ірану аятолла Хомейні видав фетву, у якій назвав убивство Рушді богоугодною справою. За голову письменника була призначена винагорода, що часом сягала мало не трьох мільйонів доларів. Від рук релігійних фанатиків загинув перекладач «Сатанинських віршів» японською мовою, були поранені італійський перекладач і норвезький видавець. В Англії були здійснені терористичні атаки на крамниці видавництва «Penguin Books», після чого дипломатичні відносини між Великою Британією та Іраном були розірвані. Незважаючи на небезпеку, американське видання «USA Today» включило «Сатанинські вірші» до списку 25 книжок, що найбільше вплинули на читачів і видавничий бізнес в кінці XX століття. Загроза замаху змусила Рушді довгий час переховуватися: він таємно переїздив з однієї конспіративної квартири на іншу, його цілодобово охороняла поліція.
У наступні роки Салман Рушді опублікував ще тринадцять романів, кілька збірок есе та оповідань, дві книжки для дітей. У його творчому доробку визначне місто посідає і роман «Клоун Шалімар» (2006), який видавництво «Фабула» має честь уперше представити українському читачеві. Того ж року «Клоун Шалімар» був номінований на Букерівську премію.
На початку нового століття Рушді знову почав з’являтися на публіці, а 2005 року в газеті «The Washington Post» була надрукована його програмна стаття «Час для реформування ісламу», у якій письменник закликав до терпимості та неупередженості, що, на його думку, мали би призвести до миру. Шістнадцятого червня 2007 року з нагоди дня народження королеви Єлизавети II «за самовіддане служіння літературі» Салман Рушді був посвячений в лицарі Британської Імперії. Із цього приводу в Ірані та Пакистані почалися заворушення, оскільки фетва померлого Хомейні продовжувала діяти. У пакистанському місті Мултан сотні релігійних фанатиків спалили опудала британської королеви та самого Рушді, вимагаючи судити його за ісламськими законами. За голову Рушді знову була призначена винагорода.
Дванадцятого серпня 2022 року в місті Чаутоква (штат Нью-Йорк) під час виступу перед читачами на Рушді прямо на сцені напав чоловік, озброєний ножем. Письменника доставили в лікарню, де терміново прооперували. За словами медиків, у Рушді була пошкоджена печінка, перерізані нерви на руці, він майже втратив око.
Двадцять другого жовтня 2023 року Салману Рушді була вручена Премія миру німецьких книговидавців. Один із найкращих німецьких письменників Даніель Кельман так охарактеризував його творчість: «Рушді є чи не найважливішим захисником свободи мистецтва і вільного слова у наш час».