Юрий Бедзик – Любов, Президент і парадигма космосу (страница 25)

Командування розпочало інтенсивні пошуки. Одначе слідів корабля не знайшли, і корабель був оголошений, як такий, що загубився в океані. І зрештою пошуки були припинені.

І тут ми відверто скажемо, що в американській пресі з’явилися трохи незвичайні повідомлення. Від імені космічного Розуму хотіли б визнати їх дуже слушними. Настав час говорити правду. І нехай чорні сили Всесвіту, всілякі «сірі» HЛO не звинувачують нас, представників Космосу в наклепі, бо ми справді знаємо істину, і ця істина в тому, що за загибеллю «Скорпіона» були саме вони, «сірі», ворожі всьому космічному порядку, ненависні людям і землі в цілому. Вам, брати наші земляни!

Ми знаємо, що в американських газетах були надруковані сміливі заяви деяких журналістів. Вони, ризикуючи життям, спробували відкрити світові правду. Ця правда полягала в тому, що в руках військово-морського флоту США опинилися магнітофонні записи радіодонесень зі «Скорпіону». В них йшлося про дивне і страшне. А саме про те, що незадовго до свого зникнення субмарина гналася під водою (а, може, й над водою) за якоюсь незвичайною ціллю. Ця ціль мала швидкість шалену, постійно змінювала курс, ховалася на глибинах від «Скорпіона» і всіляко давала йому зрозуміти, що зневажає його, що вона неземного походження.

У американців тоді не знайшлось кебети на краще, як звинуватити в усьому руських. Мовляв, підбили, потопили, знищили!.. І врешті тулуб «Скорпіона» було знайдено на страшенній глибині в 10000 футів на захід від Азорських островів в Атлантиці. Він лежав розім’ятий, понівечений і наче кимось розтоптаний на глибоководному шельфі.

Мусимо сказати вам, наші земні Брати, що американські власті виявили такт бодай в одному: майже точно знаючи (принаймні, здогадуючись), що трагедія була викликана зіткненням з інопланетним кораблем підводного характеру, вони саме цей аспект справи не стали розвивати далі. Так от, «Скорпіон» став жертвою не інопланетян взагалі, а інопланетян «сірих», їх знищили, певне, з мотивів мстивості, звироднільці з далекого Космосу, до якого ми не маємо жодного відношення.

Так само не маємо ми відношення і до загибелі в ті ж роки ще двох підводних човнів. Пішла на дно ізраїльська субмарина «Даккар» і французький бойовий підводний човен «Мінерва». Щодо «Даккара», який зник приблизно в районі Кіпра, одна з газет писала, що саме в тому місці грецькі моряки побачили під носом у свого корабля «якийсь великий, що світився, овальний предмет. Він просковзнув у них під носом і безслідно зник». Ми умисне цитуємо вашу пресу. Світова громадськість про щось здогадувалася, ви всі відчували і передчували близькість недобрих, сил, але чомусь влада постійно намагалася, та й намагається сьогодні, приховувати істину.

Як промовистий цьому доказ нагадаємо і загибель величезного радянського лінкора «Новоросійськ» в севастопольській бухті, яка сталася в 1955 році. Досі ваші історики і військові дослідники ламають голову над питанням: чому він загинув? Хто підірвав його? Висувалася версія, що «Новоросійськ» був підірваний італьянськими бойовими пловцями. Це цілком можливо. Адже «Новоросійськ» свого часу був одним з найбільших суден італійського флоту і відійшов до СРСР по репараціях. Отже, «Новоросійськ» могли загубити італійці на знак помсти. До того ж, наскільки відомо космічному Розуму, в ніч катастрофи умови були дуже сприятливі для дій терористів з Італії. Зовнішній рейд ніким не охоронявся, сіткові ворота були широко відкриті, шумопеленгаторські станції не діяли. Фортеця Севастополь була абсолютно беззахисною з боку моря. До речі, цю версію підтверджували і матеріали спеціальної комісії. Але формально була прийнята напівфантастична версія: лінкор начебто підірвався на німецькій міні часів війни, яка раптово «прокинулася». Дехто з вас, брати земляни, повірив у це. Дехто гірко усміхнувся. Що ж, казали, моряки: коли треба, найстаріші міни самі прокидаються!

Не наша справа оцінювати події того часу і називати винуватців серед радянських чи італійських громадян. Більшість із них давно померла, а кому й випало доживати сьогодні віку, нащо обтяжувати їх важкими, недоведеними звинуваченнями.

Річ же у тім, дорогі брати-земляни, що винних на вашій землі не було насправді. їх не могло бути. Бо тільки космічний Розум має точні відомості про причину загибелі корабля. Наведемо один доказ. Розмір пробоїни в судні був неймовірно великий — біля 200 квадратних метрів! Щоб вирвати таку ді-ромаху, малося б підвести під кіль «Новочеркаська» цілу наповнену вибухівкою субмарину. А який був вибух! Щось скажене, незбагнене! Потужність його була така, що він пробив вертикальний канал через усі вісім палуб.

Не будемо вести мову про розміри матеріальних втрат, про кількість загиблих матросів і офіцерів, про неймовірні страждання тих, котрі лишилися вмирати у внутрішніх відсіках після того, як лінкор перекинувся днищем вгору і по-суті став смертельною пасткою для всього екіпажу. Що ж, винні понесли кару. Зняли з посади відомого флотоводця, командуючого Військово-Морським Флотом СРСР Кузнецова, поскидали і розжалували ще кількох високих начальників. Так треба було. Цього вимагали закони вашої країни.

А насправді винними були сили космічні, недобрі, ворожі вам, ті, котрі несли в душі помсту і бачили смисл життя тільки в чиненні Зла. Запитаєте: кому малося мстити? За віщо? І в яких інтересах? Питання це пов’язане з великою всекосміч-ною гармонією, цю гармонію віками прагне подолати хаос смерті і загину, на хаосі мають зиск сили тільки егоїстичні, сили прокляття.

Але будь-що гармонія перемагає. Вона переможе і тепер. Хоча… мусите знати, звідки народжується Велике Зло і Велика Кривда. Мусите!

І тому маємо змогу з’ясувати для вас речі, досі нікому невідомі, але такі, в яких затаєні всі першопричини тогочасної трагедії, що сталася в Севастопольській бухті.

Слухайте нас уважно. Не сприймайте це, як голос образи чи голос мстивості. Хай вони допоможуть вам ще глибше усвідомити себе, як частку всеохватньої гармонії Всесвіту.

Потрібна конкретика минулого, з неї народиться доказовість всього, що тоді сталося, ця конкретика найперше нагадає вам, брати-земляни, що за день до лиховісної катастрофи в одному з севастопольських готелів зупинилися дві невідомі особи, які вписалися в число проживаючих під елементарними російськими іменами. Здається, один назвався, Івановим, а другий Петровим. Насправді ж, як стало відомо пізніше космічному Розумові, це були працівники якоїсь італійської фірми, абсолютні іноземці італійського походження і громадянства.

Через дві години, коли вже почало смеркати, вони подзвонили до одного з флотських офіцерів Севастополя і на гарній російській мові сказали йому про своє прибуття. Подальшу їхню балачку космічний Розум встиг зафіксувати. Ось вона:

«— Ми хочемо передати вам адресу, по якій вам, шановний товаришу, належить через п’ять днів забрати пакунок і в ньому все те, що вам було обіцяно під час перебування у вічному місті (себто в Римі).

— Мене цікавить зараз не пакунок і не вічне місто, а ваша спромога виконати намічений нами план. Скільки чоловік прибуло до Севастополя?

— Нас двоє. Проте це не значить, що в акції візьмуть участь лише дві особи. Нам треба виконати великий обсяг робіт, перенести масу потрібного матеріалу і найперше — перевірити готовність тих, хто за високу винагороду зможе здійснити найтяжчу місію в своєму житті. Ви пам’ятаєте, про що мова. Вони повинні бути досконалими пловцями, витривалими спортсменами, мужніми завзятцями, щоб виконати головне — зустріти своїх друзів і привести їх до об’єкту. Сподіваємось, що ви знайшли таких достойних людей.

— Не тільки знайшли. Вони з нетерпінням чекають на ваше прибуття.

— І вони зможуть подолати уплав тяжку відстань?

— Так, зможуть. Одне тільки неясне: як і де вони зустрінуть в морі своїх друзів-спортсменів? Чи будуть відкриті сітчаті ворота при виході з бухти? Чи не наразяться вони на випадковий прикордонний патруль?

— Ці проблеми мали влагодити ви. Всі інші деталі акції ми обмовимо завтра в робітничій їдальні. Все ясно?

— Ні, не все. Що буде вчинено з екіпажем? Він має загинути? Чи ви підготували для нього іншу долю?

— Доля екіпажу… про це якось забулося, товаришу. Повторюю: ми прибули для того, щоб привітатися з нашим старим другом, нашим бойовим товаришом «Джуліо Чезаре», якого нині перейменовано на «Новоросійськ». Хай йому спиться спокійно в ці останні ночі. Вічне місто посилає йому свої найсердечніші вітання!

А тепер, брати-земляни, робимо висновок. З цієї телефонної бесіди вам, мабуть, стало ясно, хто прибув в ту похмуру осінню ніч до Севастополя і негайно подав про себе звістку якомусь своєму агентові. Ви бачите, що в цій балачці дотримано суворих правил конспірації, не названо імен, не вказано характер акції, не згадується час її проведення. Є тільки одне: двоє прибули з Риму під російськими іменами, і почалася остання фаза тієї страшної операції, яка невдовзі забрала життя ледь не тисячі членів екіпажу «Новоросійська»… Забрала в неймовірних муках, в диких стражданнях, в темних залізних домовинах корабельного корпусу, де люди вмирали, задихаючись, в криках, прокльонах і стогонах.