Йон Колфер – Артеміс Фаул. Випадок в Арктиці (страница 16)

— Хвилинку.

Батлер почув клацання клавіатури, і раптом іридокамера у нього в оці блимнула. Одне око почало бачити зовсім в іншому спектрі.

— Теплочутливість, — повідомила Холлі. — Гаря­че — червоне. Холодне — синє. Не дуже потужна система, але проникає крізь стіни.

Батлер перевів погляд на квартиру. В кімнаті було три червоних об’єкти. Один — серце Каррере, що пульсувало кармінним по центру рожевого тіла. Другий був чимось на кшталт чайника або кавника, а третім був телевізор.

— ОК. Чисто. Я іду туди.

— Згодна. Будь обережним. Занадто все добре виходить.

— Я такої ж думки.

Батлер перейшов через бруківку і підійшов до чо­тириповерхового будинку. Там був омофон, але две­рі лишилися ще з дев’ятнадцятого століття, тож сильне плече запросто вибило кріплення замка.

— Я всередині.

Нагорі почувся шум. Хтось ішов. Батлер не дуже хвилювався, однак сунув руку під куртку і намацав пістолет. Хоча вряд чи той знадобиться. Навіть най- зухваліші молодики завжди поступалися і пропуска­ли його. Мабуть, через його безжальні очі. Зріст під два метри теж відігравав свою роль.

Із-поза рогу вийшла група підлітків.

— Екскюзе муа, — сказав Батлер і галантно зробив крок убік.

Дівчата захихотіли. Хлопці витріщилися. Один, із бровами, що зрослися на переніссі, навіть хотів відпустити якийсь коментар. Батлер йому підморг­нув. Особливим чином. Немов одночасно підбадьо­рював і залякував. Коментар так і не прозвучав.

Батлер піднявся на четвертий поверх без уся­ких пригод. Квартира Каррере була в торці. Вікна на двох стінах були від підлоги до стелі. Дуже до­рого.

Охоронець почав було обмірковувати, яким спо­собом проникнути всередину, коли помітив, що две­рі відчинені. Це, як правило, означало одно із двох: перше, в помешканні не залишилося живих; і друге, на нього чекали. Жоден із варіантів не мав сенсу.

Батлер обережно увійшов. Попід стінами стояли ряди розкритих коробок. Серед поліетилену можна було розгледіти батарейки і пожежні костюми. На підлозі валялися пачки грошей.

— Ти друг?

Каррере. Він сидів у величезному кріслі, тримаю­чи на колінах якусь зброю.

Батлер повільно наблизився. Найголовніше пра­вило бійки — сприймати кожного опонента сер­йозно.

— Заспокойся.

Парижанин підняв зброю. Вона була розрахована на менші пальці. Дитини або ельфа.

— Я спитав, чи ти друг?

Батлер наставив свого пістолета.

— Стріляти немає потреби.

— Не рухайся, — наказав Каррере. — Не збираюся я тебе підстрелювати, просто зроблю фотку. Мені го­лос наказав.

У навушниках пролунав голос Холлі.

— Підійди ближче. Я маю побачити його очі.

Батлер сунув пістолета в кобуру і зробив крок уперед.

— Бачиш, ніхто тут не стрілятиме.

— Зараз збільшу зображення, — сказала Холлі. — Зачекай трошки.

Мініатюрна камера в оці задзижчала, і раптом усе, що бачив Батлер, збільшилося в чотири рази, і все було б добре, якби не супроводжувалося гострим болем. Батлер моргнув, щоб позбавитися сліз, що на­вернулися на очі.

Унизу, в гоблінському транспортері, Холлі роз­дивлялася зіниці Люка.

— Його месмеризували, — нарешті сказала вона. — Кілька разів. Бачиш, райдужна оболонка нерівна. Якщо месмеризувати людину дуже часто, вона може й осліпнути.

Артеміс підійшов ближче.

— Чи безпечно замесмеризувати його ще раз?

Холлі знизала плечима.

— Не має значення. Він перебуває під дією чарів. Цей чоловік просто виконує накази. Його мозок ні­чого не знає.

Артеміс схопив мікрофон.

— Батлере! Тікай звідти. Негайно!

У квартирі Батлер лишився стояти на місці. Будь- який різкий рух може виявитися останнім.

— Батлере, — сказала Холлі, — слухай уважно. Зброя, яку на тебе наставлено, — широкоствольний низькочастотний бластер. Ми називаємо його «Баунсером». Його розробили спеціально для операцій в тунелях. Якщо він натисне на курок, лазерний про­мінь відбиватиметься рикошетом від стін, аж поки кудись не влучить.

— Зрозуміло, — пробурмотів Батлер.

— Що ти сказав? — поцікавився Каррере.

— Нічого. Просто не люблю фотографуватися.

В очах у Люка спалахнула іскра жадоби.

— Мені подобається твій годинник. Дорогий, схоже. Ролекс?

— Та ні, дурниця, — відповів Батлер, якому дуже не хотілося розлучатися з камерою. — Дешева річ. Сміття.

— Дай годинника мені.

Батлер відстебнув ремінець пристрою.

— Якщо я дам тобі годинника, ти розповіси мені про батарейки?

— Це ти! Скажи «чі-і-і-із»! — заверещав Карре­ре, намацав пальцем маленький курок і щосили на­тиснув.

Час для Батлера уповільнився. Немов він опинив­ся в зоні блокади часу. Його воєнний мозок збирав факти й аналізував варіанти. Палець Каррере уже пройшов половину шляху. За мить широкоствольний бластер випустить лазерний промінь, що відби­ватиметься від стін, аж доки вони обидва не заги­нуть. Тут пістолет не допоможе. Усе, що в нього лишилося, — «Сейфетінет», але двометрової сфери явно не вистачить. Двоє чималих чоловіків всереди­ні не помістяться.

Отже, за долю секунди, що лишилася, Батлер роз­робив нову стратегію. Якщо сфера могла зупинити фугасні хвилі на шляху до нього, вона може зупини­ти їх і на виході із бластера. Батлер торкнувся екрана «Сейфетінет» і кинув прилад до Каррере.

Через наносекунду спалахнуло сферичне захисне поле, всередині якого опинився промінь із бластера Каррере: захист на всі триста шістдесят градусів. Те ще видовище. Феєрверк у бульбашці. Щит завис у повітрі, промінь заметушився всередині, відбиваю­чись від стін.

Каррере закляк від зачарування, тоді Батлер ско­ристався ситуацією і відібрав у нього зброю.

— Заводьте двигуни, — сказав охоронець у мікро­фон. — За хвилину тут будуть хлопці із Сюрте. «Сей­фетінет» вашого Фоулі звуки не заглушає.

— Зрозуміло. А що до пана Каррере?

Батлер кинув оманеного парижанина на килим.

— Ми з Люком трохи покалякаємо.

Уперше за весь час Каррере зацікавився тим, що відбувається.

— Ви хто? — забелькотів він. — Що сталося?

Батлер розірвав його сорочку і притулив до гру­дей свою руку. Саме час для невеличкого фокуса, якого він навчився у пана Ко, японського сенсея.

— Не хвилюйтеся, пане Каррере. Я лікар. Ви по­трапили в аварію, але з вами все гаразд.

— Аварія? Не пригадую ніякої аварії.

— Травма. Таке буває. Просто перевірю ваш стан.