Владимир Обручев – В нетрях Центральної Азії (страница 56)
Видаливши пісок, що нагромадився під захистом стін і досягав висоти до одного аршина, ми заглибились на висоту заступа в стару, дуже утоптану долівку, і незабаром нам почали попадатися різні, безперечно старовинні, предмети: бронзові наконечники стріл, кільце від уздечки, уламок жіночої брошки, залізна клямка з отвором, зрозуміло, проржавлена, залізна ложка і декілька жіночих головних шпильок. Попрацювавши години зо дві біля одного будинку і набравши десятка півтора різних речей, ми перейшли до другого, який займав більшу площу, розгороджену рештками стін на кілька кімнат. В одній із них з-під наносного піску в кутку показалася плитка жовто-сірого кольору з дрібними реберцями Видаливши пісок, ми виявили, що долівка цієї кімнати майже вся була вистлана такими плитками, розміром у квадратну четверть, схожими на ті, якими у нас у панських будинках вистилають підлогу ванних кімнат та кухонь. Кількох плиток невистачало, і це дало нам можливість легко звільнити від них половину кімнати і виявити цілий склад документів китайською мовою: це були дерев'яні тонкі пластинки завдовжки з піваршина, завширшки від вершка до долоні, вкриті ієрогліфами з обох сторін, вздовж пластинки згори донизу, тим-то їх треба було читати, тримаючи пластинку, як паличку, вертикально. На одних ієрогліфи були великі, на всю ширину пластинки, на інших — дрібні, в два паралельних ряди. Крім дерев'яних, попадались і паперові, з товстого паперу у вигляді довгих і вузьких смужок, і шовкові, списані також ієрогліфами у довжину. Ця підпільна, якщо так можна висловитися, бібліотека зверху була вкрита досить товстим шерстяним килимком з візерунками, досить потріпаним, який, очевидно, мав уберігати документи від сирості, що проникала крізь щілини між плитками. А втім, плитки мали дуже гладенькі рівні боки і були викладені акуратно, тому щілини були мінімальні. Вмістилище мало два кроки в ширину і три в довжину, більше четверті в глибину і розгороджене поздовжніми дерев'яними перегородками, на яких лежало кілька рядів плиток одна коло одної.
Ми, звичайно, очистили це рідкісне сховище, після чого заклали його плитками, за винятком однієї, яку забрали з собою для пояснення будови цієї підпільної бібліотеки. Розкопки в першому будинку і в цьому сховищі зайняли у нас час до полудня. Все добуте ми понесли до намету і там упакували як слід, загорнувши кожну пластинку в папір. Після обіду ми почали копати в іншому місці, де руїни кількох будинків витягнулись вулицею на деяку віддаль. Розкопали долівку кількох кімнат у різних місцях. В деяких знайшли дуже мало — уламки дерева з візерунками, окремі бронзові і залізні дрібнички. В другому знайшли, мабуть, рештки майстерні різьблених виробів з дерева; фігурки людей, тварин, квіток, паличок і планочок з візерунками. Все це, перемішане з обрізками дерева, стружками і піском, заповнювало западину в кутку кімнати. Ми, звичайно, вибрали найбільш повні вироби цієї майстерні, що працювала майже дві тисячі років тому по оздобленню жител мешканців міста Шаньшань і для вивозу. У грунті цієї та інших кімнат трапились і різні дерев'яні вироби: грубі лопатки, мабуть, для розмішування тіста, гачки, палички — рукоятки нагайок, деякі з залишками шкіри на кінці, шпильки з жіночих зачісок, крихітні субургани. Знайшлося досить багато мідних, бронзових та залізних монет у вигляді чохів різних розмірів з квадратним або круглим отвором та залишками стертих ієрогліфів. Знаходили також уривки шерстяної, бавовняної і шовкової тканини з візерунками. Дерев'яні вироби здебільшого були з тополевого дерева, м'якого і легкого для різьблення, зате неміцного і сильно тріщинуватого, але траплялись і більш темні або червонуваті з якогось іншого дерева, більш міцного і твердого, мабуть, привізного.
У верхніх шарах ми знайшли також чохи і деякі дерев'яні та металеві вироби, але грубіші, і траплялися вони рідше. Можна гадати, що вони належали значно пізнішим жителям, певно, рибалкам, що поселилися на берегах Кончедар'ї, коли вона після довгої перерви знову проникла в це русло і привабила до себе людей.
За три дні, які ми могли провести на цьому місці через недостачу корму для тварин, ми, звичайно, не могли розкопати всю площу руїн, яка займала вздовж ріки на обох її берегах кілька кілометрів у квадраті. В її межах траплялись рештки глинобитних башт різної величини; одні з них були колись сторожовими баштами на околицях міста, інші — караульними приміщеннями всередині його, треті — буддійськими субурганами, мабуть, пізнішого часу.
Адже, якщо виходити з історичних даних і спостережень мандрівників, можна гадати, що місто Шаньшань, або Лоу-Лань, за два тисячоліття, що минули з часу перших відомостей про нього, могло гинути разів три або чотири, якщо не більше, залежно від переміщення русла ріки Кончедар'ї з півночі на південь і назад і знову відроджуватися на тому самому місці. Ми виявили тепер рештки найбільш древнього міста, відомого китайським історикам у першому столітті до нашої ери під цією назвою, а також рештки рибальських хаток нижче по течії, які існували не більш як двісті років тому. А в проміжку між цими датами Кончедар'я могла ще не один раз залишати це русло і, зливаючись з Тарімом, утворити нове озеро на півдні біля підніжжя Алтинтагу, де М. М. Пржевальський знайшов новий Лобнор, а потім, забруднивши його своїми відкладами, знову відступати на північ, повертаючись у старе русло біля південного підніжжя Куруктагу.
Я забув згадати, що, крім руїн глинобитних башт на площі колишнього міста Шаньшань, ми під час обходу її в багатьох місцях бачили стовпи різної висоти і товщини, вертикальні, похилені та лежачі, колоди, дошки, круглі щити, збиті з товстих дощок, які, мабуть, являли собою залишки грубих первісних коліс, низькі тини з пруття тощо в проміжках між барханами піску та ярдангами; траплялися черепки великих посудин з випаленої глини для води або зберігання борошна чи зерна. З цих руїн видно, що місто було велике, і, звичайно, наші розкопки виявили лише невелику частину археологічних залишків, що зберігалися в цих руїнах. Але добуте нами мусило спонукати послати спеціальну експедицію відповідного складу вчених для здіймання і розкопок на всій площі старого міста біля Лобнору, де, можливо, побував і Марко Поло в XIII столітті.
Упакувавши старанно всі знахідки, які становили загалом не дуже важкі в'юки для двох верблюдів, ми вирушили вгору по старому руслу Кончедар'ї і ввечері того ж дня зупинились на тому місці поблизу руїн Емпень, де ночували по дорозі з Токсуна і звідки зробили екскурсію для розкопок на місці рибальських хаток. Місцеположення міста Шаньшань, яке ми відкрили тепер, знаходилось на відстані близько 38 верст від цього пункту вниз по колишній течії Кончедар'ї.
Отже, старе русло цієї ріки до певної міри компенсувало нашу невдачу на Нії. Хоч здобич була не така вже велика, але дуже цінна за віком, бо навряд чи можна було мати сумнів у тому, що рукописи і, в усякому разі, частина дрібних речей належать часові існування міста Шаньшань останнього століття до нашої ери.
Наявність води і підніжного корму дала нам можливість зробити дньовку, щоб підгодувати наших тварин, які поголодували біля місця розкопок, знищивши всі залишки заростей очерету навколо джерела до самого коріння. Ми використали час дньовки для того, щоб краще упакувати все добуте в руїнах Шаньшаня, яке довелося спішно укласти абияк через те, що вичерпався підніжний корм. Слід згадати, що серед дрібних речей виявилось досить багато дрібних фігур Будди з випаленої глини, а також буси із скла, нефриту, якогось чорного і червоного каменю, срібні браслети і різні монети з гарно просвердленими дірочками, які чанту, тобто тюрчанки цього краю, підв'язують до своїх кіс як прикраси.
Наступного дня ми виступили знайомим уже шляхом через Куруктаг і Чолтаг до Токсуна і через Урумчі й Шіхо протягом двадцяти днів до кінця листопада прибули в Чугучак; Лобсин ще з дороги через Джаїр звернув до свого улусу, щоб готуватися до подорожі у Лхасу.
Я відвідав консула і розповів йому про нашу подорож, велику невдачу, втрату всього каравану і Лобсинового сина на окраїні пустині в Нії та часткове відшкодування на зворотному шляху розкопками на старому руслі Кончедар'ї і відкриття місцеположення стародавнього міста Шаньшань.
— Ваша розповідь показала, — відповів консул, коли я закінчив розповідь, — що ви були надто довірливі в Нії.
А втім, обставини склалися також проти вас. Уявіть собі, що якби буря не знялася так невчасно, ви в руїнах на окраїні пустині Такла-Макан знайшли б багато інтересних речей, а Ібрагім не мав би нагоди спокусити вашого хлопця і втекти разом з ним. І ви повернулися б додому і з скарбами, і з хлопцем. У книзі, яку я недавно одержав, сказано, що по південній окраїні пустині Такла-Макан багато руїн, залишених людьми в зв'язку з наступом пісків і зменшенням кількості води. І це погіршення почалося не так давно, років п'ятсот тому, і разом з відкриттям морського шляху в Китай спричинилось до занепаду великого шовкового шляху з Європи і поступового завмирання цього краю. А якщо там залишилося багато руїн, то й багато може бути матеріалу для розкопок. Ваша невдача була випадкова, незалежна від історії цього краю. Інша справа, якби ви копали невдало в різних місцях і виявили, що нема інтересних речей! Тому ви не вдавайтеся в тугу, кошти і досвід у вас є, в майбутньому році надолужите, і ми ще обміркуємо, куди краще вирушити.