Ульяна Соболева – Невеста (страница 5)
{У річці темній і глибокій
З синьою водою
Де латаття швидко жене
Вітер стороною
Тиша-мгла стоїть глухая
Вороння літає
Над водою туман важкий
Серпанком розтане
Стрічку хвилями качає
З рваного намиста
"Де ти, де ти мій коханий"
Голос стогне пісню
Виє вітер та сумує,
Та гілки тріпає
Гарчит лютим дикім звіром
Немов відповідає:
"Я десь там… Зовсім далеко …"
На чужині лютій …
В ямі чорній та глибокій
Поховали люди".
"Де ти, де ти, мій коханий …
Тебе так чекала.
Пісні плакала, журилась …
А потім не стало.
Зібрала мене водиця,
Сльози розчинила …
Щоб я хвилями дзюрчала,
Як тебе любила … "
І на дно тікає стрічка
Кільцями зав'ється
Шепіт жіночий стихає
Та він повернеться .....
У річці темній і глибокій
З синьою водою
Де латаття швидко жене
Вітер стороною
Тиша-мгла стоїть глухая
Вороння літає
Над водою туман важкий
Серпанком розтане
"Де ти, де ти, мій коханий"
Річка стогнуть будє
Я без тебе тут загину …
Повернись… мій любий"}*4.
***
Долго они вчетвером историю эту вспоминали. По весне снова в те места отправились …деда Мацея проведать хотели, но ни дороги к лесу не нашли, ни деревни ни одной поблизости. А когда на карту электронную посмотрели, последний домик здесь сгорел десять лет назад при летних пожарах. Лес совсем по-другому назывался, и озеро, оказывается, давно высохло.
– Как такое может быть? – удивлялась Вера – Мы же чай у него пили и…легенду он нам рассказывал.
– Чертовщина какая-то.
– А может, привиделось нам.
Только Паулина, улыбаясь, в окошко смотрела и алую ленточку, завязанную вокруг толстой черной косы, на палец наматывала…
– Может, и привиделось…
*1
В речке бурной и глубокой
С синею водою
Где кувшинки быстро гонит
Ветер стороною
Тишина стоит глухая
Воронье летает
Над водой туман тяжелый
Белой дымкой тает
*2
Ленту алую качает
Волнами ласкает
Голос женский песню стонет
"Где ты мой коханый"