Стивен Кинг – Сяйво (страница 99)
Геллоран поклав долоню на світле рудувате волосся хлопчика й скуйовдив його.
— Пливуть пррти течії, хлопче. Ось як.
— Правда?
— Правда.
Вони трохи помовчали, дивлячись на спокійне озеро, а Геллоран думав. Коли він знову подивився на Денні, то побачив, що в очах у малого стоять сльози. Обнявши його, запитав:
— Що таке?
— Нічого, — прошептав Денні.
— Сумуєш за татом, так?
Денні кивнув.
— Ти завжди розумієш.
• 3 куточка правого ока вислизнула сльозинка, вона повільно покотилася вниз по щоці.
— У нас із тобою секретів бути не може, — погодився Геллоран. — Он воно як.
Не зводячи очей з вудки, Денні мовив:
— Іноді хочеться, щоб усе трапилося зі мною. Це я винен. У всьому винен я.
Геллоран сказав:
— Тобі не хочеться говорити про це, коли мама поруч, так?
— Так. Вона хоче забути, що це взагалі сталося. Я теж, але...
— Але не можеш.
— Так.
— Тобі треба поплакати?
Хлопчик спробував відповісти, але слова потонули в схлипах. Він припав головою до плеча Геллорана й заплакав; сльози градом котилися по обличчю. Геллоран мовчки обіймав його. Він знав, хлопчикові ще не раз потрібно буде виплакатися, і Денні пощастило — він поки що такий малий, що йому це вдається. Ті ж сльози, що лікують, ще й обпалюють і картають.
Коли хлопчик трохи заспокоївся, Геллоран сказав:
— Ти із цим упораєшся. Зараз ти так не думаєш, але ти впораєшся. У тебе с...
— Не хочу! — задихнувся Денні, голос ще був хрипким від сліз. — Не хочу, щоб воно в мене було!
— Але воно є, — спокійно сказав Геллоран. — Добре це чи погано, але є. Тебе не запитують, хлопче. Але найгірше позаду. Сяйво може придатися, щоб поговорити зі мною. Коли почнеться чорна смуга, поклич — і я тут як тут.
— Навіть якщо я буду в Меріленді?
— Навіть там.
Вони притихли, спостерігаючи, як поплавець Денні відносить на тридцять футів від краю пристані. Потім Денні ледь чутно мовив:
— Будеш зі мною дружити?
— Поки буду тобі потрібний.
Хлопчик міцно обняв його, і Геллоран стиснув його у відповідь.
— Денні. Послухай мене. Що я тобі зараз скажу — скажу один-єдиний раз, більше ніколи ти цього не почуєш. Деякі речі не варто говорити жодному шестилітці на світі; ось лише те, що має бути, не завжди збігається з тим, що є насправді. Життя — штука жорстока, Денні, йому на нас начхати. Не те щоб воно ненавиділо нас... ні, але й любити нас воно теж не поспішає. У житті трапляються страшні речі, і пояснити їх ніхто не може. Хороші люди вмирають страшною болісною смертю, і залишаються їхні рідні, які люблять їх, залишаються самі-самісінькі. Іноді здається, начебто тільки погані люди як сир у маслі живуть і болячка до них не пристає. Життя тебе не любить — зате любить мама... і я теж. Ти сумуєш за татом. Ось як відчуєш, що повинен за ним поплакати, — лізь у шафу або під ковдру й реви, поки все не виплачеш. Ось як повинен чинити хороший син. Тільки навчися давати собі з цим раду. Ось твоя справа в нашому жорсткому світі: зберігати живою свою любов і триматися, що б не сталося. Зберися, подумай, що все гаразд, — і так тримайся!
— Добре, — прошептав Денні. — Хочеш, наступного літа я знову до тебе приїду... якщо можна. Наступного літа мені виповниться сім.
— А мені — шістдесят два. І я так обійму тебе, аж мізки з вух полізуть. Але давай спершу проживемо одне літо, а вже тоді візьмемося за наступне.
— (Укей. — Він подивився на Геллорана. — Діку?
— Гмм?
— Ти ж довго не вмреш, так?
— Не переймайся, я на той світ не збираюся, а ти?
— Ні, сер. Я...
— Клює, синку. — Дік показав туди, де під водою зник червоно-білий поплавець. Він вискочив, поблискуючи, а потім знову пірнув.
— Гей! — зойкнув Денні.
Венді зійшла вниз і тепер приєдналася до них, зупинившись у Денні за спиною.
— Що там? — запитала вона. — Щука?
— Ні, мем, — відповів Геллоран. — По-моєму, це рожевий кит.
Вудка зігнулася. Денні потягнув, і довга райдужна риба, описавши сяючу мерехтливу параболу, знову зникла.
Стримуючи хвилювання, Денні несамовито змотував жилку
— Діку, допоможи! Піймав! Піймав! Допоможи!
Геллоран розсміявся.
— Ти й сам чудово впораєшся, чоловіче. Не знаю, рожевий це кит чи форель, але зайвою ця рибка не буде. Вона неабияк згодиться.
Він обійняв Денні за плечі, і хлопчик помалу витяг рибу па берег. Венді сіла по інший бік від Денні... так вони й сиділи втрьох на краю причалу, у прохменях пообіднього сонця.
Зміст
Частина перша ПОПЕРЕДНІ ЗАПИТАННЯ
КІНГ Стівен СЯЙВО
Роман Переклад з англійської Переклад з російської
Головний редактор Н. Є. Фоміна Відповідальна за випуск Р. Є. Панченко Художній редактор Б. И Бублик Технічний редактор П G Таран Комп’ютерна верстка: М. Л. Теплицький Коректор О. А. Кравець
Підписано до друку 28.08.08. Ффмат 70x108 ѴЧ2.
Умов. друк. арк. 28,07. ООлік.-вид. арк. 24,96.
Тираж 5000 прим. (1-й завод 1-1500 прим.). Замовлення N° 1-94.
ТОВ «Видавництво Фоліо»
Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції ДК № 3194 від 22.05.2008 р.
61002, Харків, вул. Чубаря, 11 Електронна адреса: www.folio.com.ua E-mail: realization@folio.com.ua Інтернет магазин www.bookpost.com.ua
Надруковано з готових позитивів у ТОВ «Видавництво Фоліо»
61002, Харків, вул. Чубаря, 11
Свідоцтво про реєстрацію ДК № 319- ні;; 22 ПїА'08 р.
Кінг С.