Стивен Кинг – Лети або тремти (страница 59)
Залишайтеся на своїх місцях до повної зупинки літака і вимкнення знака «Пристебніть паски безпеки». Відчиняйте багажні полиці обережно, адже речі гаран-чорт-товано посунулися під час польоту, і важкі торби тільки й чекають нагоди розтрощити вам голову.
О, і якщо ви побачили, як хтось читає цю книжку в аеропорту або — навіть краще — в літаку, будь ласка, сфотографуйте його і надішліть нам. Це буде кльово!
Про авторIв
Амброуз Бірс (1842—1914), мабуть, найбільш відомий як автор «Словника диявола» та новели «Випадок на мосту через Совину річку», яку включали до багатьох антологій. Він працював учнем друкаря і був зарахований до армії під час американської Громадянської війни. Там він здобув досвід, який багато в чому позначився на його подальшому письменницькому стилі. Чверть століття Бірс писав і працював для газет на обох узбережжях США. У пошуках подальшого військового досвіду він зник, коли подорожував Мексикою, щоб поспостерігати за революцією, очолюваною Панчо Вільєю. Його подальша доля невідома.
Том Бісселл (1974 р. н.) народився в Есканабі, штат Мічиґан. Автор дев’яти книг, серед яких бестселер за версією «New York Times» «Художник катастроф» (написаний у співавторстві з Ґреґом Сестеро) та «Апостол». Його робота була удостоєна Римської премії та гранту Ґуґґенхайма. Проживає з родиною в Лос-Анджелесі.
Рей Бредбері (1920—2012) — автор понад трьох десятків книг, серед яких класичні «451 градус за Фаренгейтом», «Марсіанські хроніки», «Розмальована людина», «Кульбабове вино» та «Щось лихе насуває», а також сотні новел. Він писав для театру, кіно й телебачення, сценарії для фільму Джона Г’юстона «Мобі Дік» та «Гелловінського дерева», котре отримало нагороду «Еммі», адаптував шістдесят п’ять своїх оповідань для телесеріалу «Театр Рея Бредбері». Письменник отримав багато різних відзнак, серед яких, наприклад, медаль за видатний внесок в американську літературу в 2000 році й спеціальна згадка Пулітцерівської премії в 2007 році.
Джон Варлі (1947 р. н.) народився в Остіні й виріс на узбережжі Мексиканської затоки. Його квитком подалі від нафтохімічного смороду та пекельної вологості стали стипендія Державного університету штату Мічиґан та плани стати вченим. Наука виявилася нудною, так само й англійська мова, а незабаром — навчання загалом. Він покинув відвідувати заняття, крім тих, де показували класичні фільми. Вирушив у мандри зі своїм другом, саме вчасно діставшись до Сан-Франциско під час Літа кохання, про яке ніхто з них і не здогадувався. Першого дня там він співав і читав вірші з Алленом Ґінзбергом у хіпівській нічліжці. Після цього Джон вирішив, що він хіпі. Він жив у Таксоні, де познайомився з Ліндою Ронстадт[74] ще до того, як вона стала відомою. Якось він застряг у заторі в штаті Нью-Йорк, який виявився фестивалем Вудсток. Вибратися з нього він не міг три дні. Джон ухилився від призову. У 1973 році він вирішив стати письменником-фантастом. Він виявився одним із перших, кого назвали новим Гайнлайном. Це лестило і хвилювало, адже «старий» Гайнлайн був головним зразком для наслідування і тоді ще не помер. Твори Варлі перекладено 16 мовами, яких він навіть не знає, включно з есперанто. У кар’єрі Джона трапилася десятирічна перерва, під час якої він працював у Голлівуді. Заробляв непогані гроші і навіть мав офіс прямісінько біля воріт студії «Metro-Goldwyn-Mayer». У той період він познайомився з Мелом Ґібсоном, Полом Ньюменом, Сіґурні Вівер, Чарльтоном Гестоном та багатьма іншими зірками. Усі вони, крім Вівера, виявилися нижчими, ніж він гадав (Джон Варлі мав зріст 198 см без ковбойських чобіт). Варлі деякий час жив у Портленді, штат Ореґон, разом з Лі Еммет, котра стала його першою редакторкою. Вона чудово на цьому розумілася й мала чимало корисних пропозицій. Вони завели дев’ятнадцятирічного собаку на ім’я Чірокко, котрий був найкращим шелті в Ореґоні, і прожили кілька років у трейлері, припаркованому за пів сотні метрів від пляжу на центральному узбережжі Каліфорнії. Пізніше чотири роки жили в Голлівуді в районі Тай-Таун. Зараз мешкають у Ванкувері, штат Вашингтон.
Бев Вінсент (1961 р. н.) — автор кількох книг, найновіша з яких «Темна вежа. Путівник», і понад вісімдесяти оповідань, які публікували в журналах «Alfred Hitchcock’s Mystery Magazine», «Ellery Queen’s Mystery Magazine» та двох антологіях «MWA». Його твори переклали кількома мовами та номінували на премію Брема Стокера, премію «Едґар» та премію Міжнародної асоціації авторів трилерів. У 2010 році став лауреатом премії Аль Бланшара. Докладніше дивіться на сайті www.bevvincent.com або слідкуйте за ним у твітері @BevVincent.
Джо Гілл (1972 р. н.) — автор «Пожежника», бестселера номер один за версією «New York Times», «Країни Різдва» та зовсім свіжої збірки «Чудернацька погода». Мешкаючи одночасно у Великій Британії та Сполучених Штатах, він чимало часу проводить у повітрі та частенько розмірковує про різні жахливі речі, що можуть трапитися з людиною на десятикілометровій висоті.
Коді Ґудфеллоу (1970 р. н.) написав сім романів і ще три в співавторстві з Джоном Скіппом (автором бестселерів за версією «New York Times»). «Мовчазна зброя для спокійних воєн» та «Бойовики з чудовиськом» — це два з його чотирьох коротких літературних творів, що отримали книжкову премію «Країна див». Ґудфеллоу написав сценарії, став співпродюсером та поставив короткометражний гігієнічний фільм[75] у дусі Лавкрафта «Татко-домогосподар». Як ієрофант Езотеричного ордену Даґона, він щороку головує на кількох молитовних сніданках Ктулху. Нещодавно Коді зіграв фермера-аміша в рекламному ролику готелів «Days Inn», також він знімався в масовці на численних телевізійних програмах, зокрема «Водолій», «Американська історія жаху: Роенок», «Блиск», «Ти найгірший», «Кірбі Бакетс», «Путівник Кевін Гарт по чорній історії» та у відеокліпах «Ентрекса» і Бека. Коді також є співзасновником «Perilous Press» — нерегулярного мікровидання в жанрі сучасних космічних жахів. Попри те, що ви, можливо, читали в інших джерелах, насправді він живе в Портленді, штат Ореґон.
Роальд Дал (1916—1990) народився в Кардіффі в родині норвезького походження. У 23-річному віці став на службу в британській військовій авіації, отримав поранення в авіаінциденті під час Другої світової війни, після чого почав писати для дорослих. Сидячи в хатині в глибині саду, написав кілька найулюбленіших у цілому світі оповідань для дітей, зокрема «Матильду», «Чарлі та шоколадну фабрику» та «Великого дружнього велетня». Сьогодні його історії перекладені 60 мовами, продано понад 250 мільйонів примірників книг. Чимало його творів також адаптовані для сцени та екрана, зокрема класичний фільм 1971 року «Віллі Вонка та шоколадна фабрика», «Фантастичний містер Лис» Веса Андерсона, «Великий дружній велетень» Стівена Спілберга та переможець у багатьох номінаціях, мюзикл Королівської шекспірової трупи «Матильда», музику для якого написав Тім Мінчин.
Джеймс Л. Дікі (1923—1997) — американський поет і романіст, найбільш відомий як автор роману «Визволення», котрий у 1972 році був адаптований у сценарій для кінофільму. Сам Дікі знявся у фільмі в ролі шерифа. Під час Другої світової війни він працював оператором радіолокації в ескадрильї нічної авіації в Повітряному корпусі армії США, згодом знову служив у ВПС США під час Корейської війни. Отримавши ступінь бакалавра з англійської мови та філософії в Університеті Вандербільта, продовжив магістратуру з англійської мови в тому ж закладі. Викладав в Інституті Райса та Університеті Флориди й декілька років писав тексти для реклами. Дікі опублікував першу збірку своєї поезії в 1960 році й отримав грант Ґуґґенхайма та Національну книжкову премію в жанрі поезії, а також став консультантом із поезії в Бібліотеці Конгресу. Попрацювавши більшу частину 1960-х років запрошеним лектором, у 1969 році Дікі став професором англійської мови та запрошеним письменником в Університеті Південної Кароліни. У 1966 році він був обраний вісімнадцятим поетом-лауреатом США, у 1977 році Дікі запросили прочитати свою поезію на інавгурації президента Джиммі Картера. У день висадки на Місяць «Аполлона-11» в липні 1969 року телебачення транслювало читання його поеми «Місячний ґрунт».
Артур Конан Дойл (1859—1930) був лікарем, котрий вигадав Шерлока Голмса — детектива-консультанта, що з’являється в десятках оповідань та повістей і чотирьох романах. Окрім того, Конан Дойл писав історичні романи та пригодницькі історії про професора Челленджера. Торкався теми Бурської війни та інших питань, пов’язаних з Африканським континентом. Захопився спіритизмом, зацікавленість яким призвела до конфлікту з людьми на кшталт Гаррі Гудіні та Джозефа Мак-Кейба. Його автобіографія «Спогади і пригоди» була опублікована за шість років до смерті.
Стівен Кінг (1947 р. н.) першу свою новелу продав часопису «Startling Mystery Stories» у 1967 році. Восени 1971 року почав викладати англійську мову в старших класах Академії Гемпдена, державній середній школі міста Гемпден, штат Мейн. Пишучи вечорами та у вихідні, він продовжував створювати оповідання та працювати над романами. Навесні 1973 року видавництво «Doubleday & Co.» погодилося надрукувати його роман «Керрі», заплативши Кінгові кошти, аби він міг покинути викладання та розпочати діяльність професійного письменника. Відтоді Кінг опублікував понад 50 книг і став одним з найуспішніших письменників у світі. 2003 року Стівен отримав медаль Національного книжкового фонду за вагомий внесок в американську літературу, 2014 року — Національну медаль мистецтв США та 2018 року — премію «PEN America» за літературну службу.