Стивен Фрай – Одіссея (страница 16)
50 Узагалі-то Протей напророчив, що на Менелая чекає безсмертя в Елізіумі, давньогрецькому раю. —
А потім — «моя луската шкіра не витримає довго це палаюче сонце. Ти отримав від мене все, що хотів. Прощавай, сину Атрея».
Перш ніж ми схаменулися, Протей вислизнув з наших рук та пірнув у море, а ми лишилися самі на березі серед сотень тюленів, які дивилися на нас не надто схвально.
Ну й що було далі? Ми зробили все, як Протей і казав: вирушили вгору Прадавнім Батьком Нілом, і відтоді все було добре. Я поставив пам’ятник на честь Агамемнона, мого брата, ми зупинялися, щоб принести жертву Зевсу та іншим одинадцяти олімпійцям — не кажучи вже про сотню місцевих богів. Урешті-решт ми розвернулися, вийшли в море та зловили попутний вітер, який і відніс нас до Спарти.
Єлена взяла Телемаха за руку:
— Це добрі новини. Морський старець може бути ким завгодно...
— Так, царице, ким завгодно — левом, змією... — підхопив Менелай...
— Любий, ти мене не зрозумів. Ким завгодно, але не брехуном. Телемаху, твій батько живий.
Олімпійські ігри
— Маю запитати тебе, батьку, — сказала Афіна Зевсові, — коли твій план нарешті буде втілений у життя?
— Мій... е-е-е... що? — не зрозумів Зевс.
— Твій план віддати все людство у владу тиранам, злодіям і дурням, вигнати правосуддя зі світу смертних і звести нінащо угоди, обіцянки, честь і закон. Такий в тебе план51.
51 План, який, судячи з усього, втілився в життя до найменших дрібниць. —
— Е? — Зевс озирнувся на інших богів, не розуміючи, у чому річ. — Я таких планів не робив. Хіба ні?
Боги дружно закивали головами. Але Афіна впала в риторичний запал, і її було не зупинити:
— Бо якщо один з найкращих, наймудріших, найсправедливіших смертних, який коли-небудь ходив цією землею, уже багато років терпить несправедливу неволю — то що взагалі значать на світі честь і справедливість? Що взагалі може мати бодай якесь значення? — Афіна перейшла на крик. — Нехай тоді ріки зупиняться у своїх руслах, а плоди з дерев падають угору до неба! Нехай вогонь морозить, а повітря стане твердим, немов камінь! Нехай саме...
— Одіссей!!! — загарчав Зевс. — Це знову через того клятого Одіссея!
— Так, клятого, тобто проклятого, ти правильно сказав, батьку! Уже сім років він сидить у неволі в безсмертної — і так, це справжнє прокляття! Для смертного сім років — невимовно, незносимо великий термін. Сім років — і сам-один. Справді, це прокляття. Ані кораблів, ані товаришів — лише Каліпсо, яка тримає його в неволі своїми злими чарами. Проклятий, проклятий і ще раз проклятий. А тим часом у далекій Ітаці злодії тримають у страху весь його дім. Його син Телемах, шляхетний юнак, який не чинив лиха ані людям, ані богам, уже майже рік мандрує в пошуках звісток про свого батька. Як би ці злодії зраділи, якби Телемах помер, і вони напевно примусили Пенелопу до шлюбу. І за який то переступ здобув Одіссей таке прокляття? Яке гріховне бажання — повернутися додому! Який нечестивий злочин — вигадати спосіб покласти край цій страшній десятилітній війні! Яка жахлива...
— Та дай уже мені сказати! — благав Зевс. — Хіба це не ти сама просила мене наслати шторм на зарозумілого Одіссея та інших греків на їхній дорозі додому?
— Заради всього святого, батьку, це було десять років тому! І це дуже великий термін для...
— Добре, добре, гаразд, най буде. Нехай стане всім відомо, що Одіссеєві дозволено повернутися додому, без жодних перешкод і якомога швидше. Гермесе, спустися-но туди вниз і передай Каліпсо мою волю: син Лаерта має якнайскоріше залишити її острів. Жодних божественних перешкод — але й жодної божественної допомоги. Вона має спорядити йому якийсь простенький корабель. Ну, що чекаєш?
Гермес миттю натягнув свої золоті сандалії, узяв жезл, надягнув низький шолом — і понісся, куди сказали.
Зевс обернувся до Афіни:
— А щодо Телемаха — ти вже відвідувала його в образі Ментеса й супроводжувала його в образі Ментора. Якщо маєш таке бажання — можеш захищати його й далі. А тепер: Ганімеде! Нектару мені! Гебо! Прохолодний рушник мені на очі! Аполлоне! Музику! Афіно!
— Що, батьку?
— Афіно... Іди собі геть.
На острові Каліпсо
Послання
Як морські птахи літають над хвилями в пошуках їжі, так Гермес летів над синіми водами океану, розправивши крила на своїх сандаліях. Він обожнював це відчуття польоту. Аж ось на обрії показалася Огігія52.
52 На диво, греки вимовляють цю назву як «О-і-є-я». Як я вже вказував (де саме — вже забув) гомерознавці — і маститі академіки, і початківці — обожнюють вишукувати, де саме є і як зараз називаються острови й місцини, які згадує Гомер, але на Огігію кандидата на мапі поки що не знайшлося. Дехто вважає, що це Гозо біля Мальти. Пізніше греки припускали, що йдеться про острів, який згодом затонув через землетрус чи виверження вулкана. Страбон, грецький географ, історик і філософ І ст. до н. е., добряче поламав голову над цим питанням і помістив Огігію в Атлантичний океан, вирішивши, що острів був там, де «лежить потік океану», який згадується в «Одіссеї», коли герой уперше ступає на цю землю (зараз ми називаємо цей «потік в океані» Гольфстрімом). Ще написано, що Огігія лежить далеко від інших островів Середземномор’я і кораблі до неї майже не заходять. У серіалі «Втеча з в’язниці» на каналі Fox головний герой сидить у єменській в’язниці під назвою Огігія. Мабуть, телеканал розраховував, що серіал ітиме сім років. —
І ось він м’яко приземлився на пісок та рушив вглиб острова, зачарований його звуками та запахами: «Чого варті ці величні хороми олімпійських богів і земних царів — ця порожня пиха — як порівняти з такими затишними куточками!».
Вісник богів підійшов до входу в печеру Каліпсо. Він знав: німфа там, всередині, він чув її голос. Каліпсо співала. У паузах між куплетами Гермес чув стук ткацького човника — німфа ткала. У печері горів вогонь — ранкове повітря наповнив запах диму від кедрових полін.
Зачарований красою цього видовиська, Гермес завмер, піднявши п’ятку53.
53 Так його зазвичай і скульптори зображують. Ця поза називається contrapposto. —
Навколо печери росли тополі, вільхи та кипариси, у яких гніздилися довгопері яструби, сови та різноманітне морське птаство. Зі скелі били чисті струмки. Землю наче килим вкривали фіалки, червона конюшина та петрушка, а стіни печери обвивали виноградні лози, ґрона на яких були такі пухкі й блискучі, що, здавалося, ось-ось тріснуть.
Каліпсо одразу впізнала його. Безсмертні завжди впізнають один одного, як би давно вони не бачилися. Німфа посадила Гермеса за стіл і пригостила амброзією та червоним нектаром. Випивши, Гермес зітхнув, відкинувся на спинку й озирнувся навколо:
— Ти хочеш знати, чому я прилетів?
— Поза всякими сумнівами, ти сам це скажеш мені, коли вважатимеш за потрібне, — відповіла Каліпсо. Звісно, вона знала, з чим прилетів посланець богів. Усі останні сім років вона щоранку прокидалася зі страхом, що цей день настане.
— Зевс, мій батько й батько всіх нас... — почав Гермес.
— ...батько всіх нас... — чемно відгукнулася Каліпсо.
— ...відправив мене із цим посланням. Ти тримаєш у себе на острові нещасного в’язня. Ти знаєш, що він прагне потрапити на інший острів — Ітаку, однак не даєш йому жодної змоги покинути Огігію. Зевс наказує тобі негайно відпустити його. Не пристало людині бути так далеко від свого дому та своїх людей. Його доля — повернутися до рідних берегів та домашнього вогнища в Ітаці.
Каліпсо подивилася на гостя:
— Яке лицемірство! У Зевса є Іо, Ганімед, Каллісто, Даная. Деметра розважається з Іасіоном54.
54 Деметра, богиня родючості, витягла Іасіона з-за святкового столу на весіллі Кадма й Гармонії та зайнялася з ним коханням на зораному полі. Коли вони повернулися, Зевс помітив залишки землі на сідницях Іасіона й уразив його блискавкою. Це був, мабуть, перший випадок (але далеко не останній), коли необережність усе згубила. Дякуємо, Стівене, ця інформація була зайвою. —
Навіть ти, Гермесе, без плями й пороку! Зі скількома смертними хлопцями та дівчатами ти розважався? І так, Одіссей — це ж син Лаерта, а той — син Автоліка, хіба ні? А хто був батьком Автоліка-крадія? Ти!55
55 Каліпсо говорить правду. Гермес та Аполлон якось в одну ніч мали авантюру з прекрасною царівною Хіоною. Вона народила двійню: одного від Аполлона й одного — від Гермеса. Сином Аполлона був Філамон, співець та музикант, якого можна було порівняти лише з Орфеєм. Сином Гермеса був Автолік — крадій, брехун, волоцюга й шахрай. Яблуко від яблуні, як то кажуть. —
Усьому небесному племені можна злягатися зі смертними — але не Каліпсо. Лише Каліпсо має бути сама-саменька й нещасна...
— Спокійно, спокійно, — Гермес взяв німфу за руку. — Жодна із цих любовних авантюр до добра не довела, сама знаєш. Каллісто? Обернули на ведмедицю. Даная? Золотий дощ і все таке56.
56 Згідно з міфами, Зевс проник до Данаї у вигляді золотого дощу, вона завагітніла й народила Тесея. Служницю, яка її охороняла, стратили за це, а Данаю із сином посадили в дерев’яну скриню та викинули в море. Після тривалих поневірянь вона вийшла заміж і заснувала місто Ардею в Італії, а Персей став одним з грецьких героїв. —