Рут Уэйр – Та дівчина (страница 74)

ВИРОК «ПЕЛАМСЬКОМУ ДУШІЄВІ» СКАСУЮТЬ, — ЗАЯВИЛА ПОЛІЦІЯ ТЕМЗИ

ДЖОН НЕВІЛЛ НЕВИННИЙ. ЯК ПОЛІЦІЯ

ПРИПУСТИЛАСЯ ТАКОЇ ПОМИЛКИ?

УБИВЦЯ ЕЙПРІЛ — НАРЕШТІ СПРАВЕДЛИВІСТЬ?

Ганна натиснула навмання на один із заголовків. Одразу побачила Невілла, що насуплено позирав на неї зі своєї ідентифікаційної картки. Потім — Ейпріл, світлину з її інста-граму, на якій вона грайливо озирається через плече у своїй яскраво-смарагдовій суконці.

Вона глянула на них обох. Зрозуміла, що вперше за десять років може подивитися їм у вічі, хай навіть її очі тонуть у сльозах.

Доторкнулась до їхніх облич — до Джона та Ейпріл — так, ніби вони могли відчути її через екран, через десятиліття, через смерть.

— Простіть, — прошепотіла вона. — Простіть, що я підвела вас.

Вона сиділа, втративши лік часу й втупившись у їхні обличчя: таємниче й усміхнене в Ейпріл, похмуре й обурене в Джона. Та потім її телефон завібрував, сповіщаючи про новий електронний лист, а на екрані вигулькнуло сповіщення. Автор: Ґерайнт Вілльямс. Тема: «Як Ви?».

Вона відкрила лист.

Ганно, вітаю.

Ґерайнт на зв’язку. Сподіваюся, у Вас із дитиною все гаразд.

А ще сподіваюся, що Вілл почувається краще. Я говорив з Новембер про ту ордалію, яку Ви пережили через Г’ю. Мені прикро, що Вам довелося пізнати такий жах. Важко повірити, бо він видавався добрим хлопцем, а як з'ясувалося, пошив нас усіх у дурні.

Я двічі подумав, перш ніж написати Вам, адже певен, що у Вас удосталь клопотів через поранення Вілла, та й пологи через кілька тижнів. А ще, можливо, Ви не готові говорити (до того ж я не знаю, скільки можете розповісти, поки поліція не закінчить своєї роботи). Однак я знову взявся працювати над подкастом. Звісно, він буде дещо іншим, ніж я собі уявляв. Невинність Невілла більше не викликає сумнівів, а більшість із тих десяти запитань, які я поставив у своїй статті, тепер мають відповіді. Тож подкаст буде радше про Ейпріл і її життя, а також про ланцюговий ефект цього злочину. Про те, як ЗМІ ставилися до неї, її родини тощо. Його назва — «ТА ДІВЧИНА». Новембер погодилася бути виконавчою продюсеркою, і я дуже задоволений, як усе розвивається. От що хотів сказати: якщо Ви матимете бажання поговорити, викласти власну версію подій, то я буду дуже радий, вважатиму це за честь. Ось і все. Вибір за Вами. Я не нарікатиму, якщо Ви відмовитеся або скажете, що ще не готові.

Я дуже радий, що нам зрештою вдалося домогтися певної справедливості для Невілла. Очевидно, що він був досить проблемною людиною, проте на таку долю не заслуговував — ніхто не заслуговує на таке. Я завжди буду вдячний Вам за те, що ви довели справу до кінця.

У будь-якому разі не відповідайте одразу. Не поспішайте й обдумайте мою пропозицію. Я завжди чекатиму, коли будете готові поговорити - хай навіть через шість тижнів, пів року чи ще довше.

Ґерайнт

P.S. Перший епізод ще не закінчено, однак надаю посилання на «сирі» записи. Можливо, захочете послухати. Пароль — «Новембер».

Навіть не подумавши, Ганна перейшла за посиланням. Раптом тишу порушив голос — не Ґерайнтів, як вона очікувала. Натомість то був до болю знайомий голос, від якого її руки вкрилися сиротами. Високий і писклявий, той, що колись змушував її здригатися від однієї лише думки про нього. Говорив Джон Невілл. Та голос був інший, відрізнявся від того, що закарбувався в її спогадах. Не був войовничим і пихатим. А... сумним.

«Ейпріл Кларк-Клівден була однією з найкрасивіших дівчат, яких я бачив у своєму житті, — мовив він. Від його голосу маленькі смужки на екрані підіймались і падали. — Її називали “та дівчина”, бо вона мала все — вроду, гроші та й не без розуму була, бо інакше ж, думаю, не потрапила б до Пеламу. Усі її знали або чули про неї. А хтось відібрав у неї все. Це завжди гнівитиме мене. Я хочу, щоб той “хтось” заплатив».

Ганна вимкнула запис і на якусь мить завмерла, ховаючи обличчя в долонях і стримуючи сльози. Дитина в її животі заворушилася. Вона подумала про Невілла, про правду, про те, як замовчували його голос. Подумала про Ейпріл. Подумала про решту свого життя, що простягнулося перед нею — життя, якого вже не буде в них обох.

Її дихання вирівнялося.

Вона підійшла до лептопа, ввімкнула його й відкрила лист від Ґерайнта. Хотіла відповісти до того, як передумає.

Дорогий Ґерайнте,

тішуся вісточці від Вас. Бачила в новинах, що Ви виступаєте представником родини Кларк-Клівденів. Дуже рада, що підтримуєте Новембер у спілкуванні зі ЗМІ. Щодо моїх справ: дякую, усе гаразд. У Вілла теж. Він поки в лікарні, та лікарі обіцяють невдовзі його виписати.

Хоч Ви й просили не відповідати одразу, але я все ж таки напишу зараз. Хочу, щоб Ви знали мою відповідь і розуміли, що вона не зміниться.

Я готова. Але не поговорити. Певною мірою маю відчуття, що я тільки й розмовляла. Знову й знову розповідала свою версію: поліції, судам, Вам, Новембер і Віллові. Розповідала її понад десять років.

Я вже все сказала. А тепер настав час замовкнути і йти далі.

Я прослухала перший епізод Вашого подкасту. Сподіваюся, що він стане хітом. Ви знаєте правду й добре розповісте її. Ейпріл заслуговує на вшанування, а голос Невілла — бути почутим.

Та я сказала достатньо. Я присвятила достатньо свого життя смерті Ейпріл.

Бережіть себе. Будьте здорові. Піклуйтеся про Новембер. Ви їй потрібні.

Щиро —

Ганна

Вона на мить затримала курсор на кнопці-літачку, а потім впевнено натиснула на неї — лист полетів. Потім прикипіла поглядом до своїх вхідних і до стовпчика тек біля непрочитаних. «Рахунки». «Дім». «Особисте». «Квитанції». А потім, зрештою, «Запити».

Вона поволі навела курсор на теку й відкрила її. А тоді вперше за багато років, можливо, навіть уперше в житті проглянула список електронних листів.

Ганно, нам треба терміново поговорити! За гонорар

Повідомлення для Ганни Джонс щодо справи пеламського душія

Важливі новини щодо справи Кларк-Клівден!!! Терміново!!!

ITV News просить надати коментарі щодо новин у справі Ейпріл

Запит на інтерв’ю для Mail — будь ласка, перешліть міс Джонс

Їх тут десятки. Сотні. Тисячі. За багато-багато-багато років. Дуже й дуже поволі Ганна навела курсор і натиснула «Вибрати всі». На екрані вигулькнуло діалогове віконце: «Вибрано всі повідомлення (50) на цій сторінці. Вибрати всі повідомлення (2758) у “Запитах”?»

Вона натиснула «Вибрати всі повідомлення (2758)». Потім — кнопку видалення.

«Ця дія буде застосована до всіх 2758 бесід у “Запитах”, — попередив її комп’ютер. — Продовжити?»

Ганна натиснула «Ок».

Сторінка на мить зависла, ніби даючи їй час передумати... а потім екран спорожнів. «Бесід у “Запитах” немає», — повідомили їй.

Знову пролунало сповіщення — прийшов новий електронний лист. Ганна глянула на нього. Від якогось незнайомого репортера, Пола Ділона. Тема: «Терміновий запит на коментар щодо скасування вироку Невіллу для вечірнього випуску новин».

Ганна натиснула «Видалити» й побачила, як лист безслідно зник. Згодом закрила лептоп, підвелася, довго й протяжно потягнулася, відчуваючи, як дитина всередині неї заворушилася, ніби насолоджуючись додатковим простором. Стегна і хребет захрумтіли. Вона глибоко вдихнула й видихнула.

Потім підійшла до шафи в кутку вітальні, де вони зберігають викрутки, шестигранні ключі й запасні запобіжники. Витягнула коробку з інструментами, перенесла її до вікна й звільнила широкий простір на килимі.

Час настав. Треба зібрати дитяче ліжечко.

ПОДЯКИ

Ця книга була оцифрована з турботою для всіх, хто цінує українську літературу та знання. Наша мета — збереження та популяризація української книги в цифровому форматі, щоб кожен мав доступ до якісних текстів.

Якщо ця книга стала для вас корисною і ви бажаєте підтримати оцифрування нових видань, ви можете зробити благодійний внесок:

🔹 ПриватБанк — підтримати тут

(4731-1856-8903-8245)

🔹 Monobank — підтримати тут

(4441-1110-7061-1623)

🔹 PayPal — підтримати тут

 (ternopulka@gmail.com)

Також запрошуємо вас підписатися на наш канал, щоб дізнаватися про нові цифрові книги та цікаві проєкти.

📌 Наш канал в телеграм: БУКХАБ 

Дякуємо, що обираєте українське! 📖💙💛

ПОДЯКИ ВІД АВТОРКИ

Братися за роман завжди страшно (а я не забула, як воно робиться? а сюжет буде вдалим?), а писати про Оксфорд — це особливий виклик: він так часто виринав у різних прекрасних книжках, що додавати ще своє творіння до того стосу видається мало не марнославством. Надто ж лячно стає тим, хто, як і я, не навчався в Оксфорді. Тож висловлюю найщиріші подяки своїм друзям, які відповідали на мої запитання про тонкощі життя в коледжі й вступні іспити, а також радили, де я могла б дати волю фантазії в ім’я свободи творчого лету — зокрема Кейт Белл і Крісу Мору, Розі Веллзлі, Джо Мошенські, Бет й Аманді Дженнінґс. Дякую також Фіоні Ніксон, яка відповідала на мої запитання про вивчення медицини. Річ певна, що будь-які вигадки, як і всякі відверті неточності пов’язані винятково з моїми рішеннями. Ба більше, Пеламський коледж — плід моєї фантазії, а його освітні вади не мають жодного стосунку до справжніх оксфордських коледжів.

Висловлюю подяку Семові Ґордону за його консультації щодо забору ДНК й огляду місця злочину, а Колінові Скотту — за неоціненну допомогу й пояснення різних аспектів судових справ (а також низки інших нюансів).