Пол Остер – 4 3 2 1 (страница 205)

Можливо, він і далі мріяв стати президентом і жадав показати, до чого сам він показний, крутому табору американської громадськості, що обстоював закон-і-порядок, та, як би не хотілося йому очолити Вільний Світ, Рокфеллер не спромігся виграти номінацію власної партії після балотування в президенти в 1960-у, 1964-у і 1968-у роках, коли він програв Ніксону, Голдвотеру й знову Ніксону, та коли зганьблений Ніксон у 1974 році подав у відставку зі свого поста, новим президентом став його віце-президент Джеральд Форд, котрого самого призначили після відставки зганьбленого Спіро Агню, і призначив Нельсона Рокфеллера своїм віце-президентом, і через те ці двоє стали єдиними людьми в американській історії, які посіли свої посади, не обрані на них американським народом, і ось так воно вийшло, що 19 грудня 1974 року по голосуванню «287-проти-128» в Палаті представників та голосування «90-проти-7» в Сенаті Рокфеллер прийняв присягу як сорок перший віце-президент Сполучених Штатів.

Він був одружений на жінці на прізвисько «Щасливиця».

Про автора

Пол Остер – популярний автор творів «Сансет-парк», «Невидимка», «Книга ілюзій», «Нью-Йоркська трилогія» та багатьох інших. У 2006 році він був нагороджений Відзнакою Принца Астурійського в галузі літератури. Серед його інших відзнак – приз Королівської династії Медічі за роман «Левіафан», Нагорода за незламність духу за сценарій фільму «Дим» та премія Неаполітанського літературного фестивалю за «Сансет-парк». У 2012 році він став першим лауреатом Нью-Йоркського Конкурсу літературних діячів у категорії «белетристика». Він також був лауреатом Дублінської Міжнародної літературної премій у галузі художньої літератури («Музика шансу») та Едгарівського призу («Скляне місто»). Є членом Американської Академії Мистецтв і Літератури. Його праці перекладені більше ніж сорока мовами. Живе в Брукліні, Нью-Йорк.