Міхал Шьмєляк – Знахар (страница 6)
– Але не всім.
– Ви маєте рацію, не всім.
– Зрештою, він міг би допомогти кожному, хто до нього звернеться. Хіба це не лицемірство?
– Лицемірство? Дозвольте мені сказати вам ось що. Нещодавно я дивилася трансляцію концерту за участю президента. Гала-концерт на честь "Шляхетної посилки"[7]. Президент підтримував ініціативу допомоги найбіднішим, розсилання різдвяних посилок для найбідніших. Це ж скільки треба мати нахабства, наскільки треба бути нахабним, щоб глава держави приймав участь в такий гала-вечірці! Напевно, організація цього концерту коштувала набагато більше, ніж вся акція, не кажучи вже про те, що Президент розігрує цирк з даруванням подарунків, одночасно виділяючи мільйони на Храм Провидіння Божого. Від цього нудить.
– Ви тут теж в цирк бавитеся...
Журналістка намагалася врятувати ситуацію, але блондинка не відпускала:
– Ні, те, що ми врятували дружину президента, чудову людину, яка насправді не має великого права голосу в цій країні... або у власному шлюбі, – це вже інша справа. Я прийшла сюди лише для того, щоб сказати одне: якщо хтось із вас захворів, потребує допомоги, пишіть моєму чоловікові. Адреса – jakubpomoze@gmail.com. Мій чоловік, з певних причин, не може допомогти всім, але він постарається надати підтримку якомога більшій кількості людей. Гроші не обов'язково мати при собі, тому що ми їх не беремо. – Блондинка посміхнулася глядачам, а потім подивилася в очі ведучій. – Ви не заробите на мені жодного балу в резюме. Вам навіть не варто вести колонку гороскопів у шкільній газеті. Ви – пам'ятник занепаду медійної етики та журналістської доброчесності в Польщі. Сподіваюся, що так само, як колись пам'ятники Леніну і Дзержинському були скинуті під оплески робітників верфі, ви теж опинитеся на смітнику історії. І дякую вам усім. І пишіть. До побачення.
Блондинка встала, залишивши ведучу в такому стані роздратування, що на її обличчі з'явилися великі червоні плями, і це незважаючи на ретельний макіяж. Ветеранка інтерв'ю, яка витирала своїми шпильками коридори чи не всіх телеканалів країни, була повалена на підлогу аматоркою і вилетіла з ефіру в першому ж раунді. Мабуть, вона зробила кар'єру завдяки своїм зв'язкам, татусеві, офіцеру Міністерства внутрішніх справ у золоту добу комуністичної Польщі, та вмілому володінню власною дупою, адже ні зовнішністі, ні таланту в неї не було.
– Браво цій жіночці!
Отець запропонував тост, і всі швидко перехилили чарку.
– Цей знахар, без сумніву, зробить собі рекламу, – сказав Марек.
– Яку ще рекламу? – обурилася мама. – Жінка сказала, що справа не в грошах.
– Мамо, не будь наївною. – Марек завжди включався в розмову після кількох чарок. – Завжди йдеться про гроші. Знаєш, скільки люди заплатять знахарю? Скільки захоче. Той мудак, що висів на ланцюгу, брав по кілька тисяч злотих за баночку дурної мазі. І дурні люди купували. Напевно, хтось із них розізлився, коли ця штука йому не допомогла, і повісив його. Ми розглядаємо таку опцію.
– Про хворих ти мені нічого нового не скажеш. Я вже тридцять років у лікарні.
– Хворих лікуй, спраглих напувай, – сказав батько, наливаючи ще по одній.
– Не пий так багато, – машинально промовила мама, снуючи між холодильником і плитою. – Зараз будуть яйця з майонезом.
– Заспокойся, мати. – Батько махнув рукою. – Така наливка тобі на користь. Мед, імбир, ізюм. Одне тільки здоров'я.
Цікаво, чи мені це допоможе, подумав Кшисєк. Відколи він себе пам'ятає, мати бурчала, що вони п'ють забагато, батько применшував значення цієї проблеми, і врешті-решт мати випивала кілька чарок і починала танцювати та співати. Так, під музику, що лунала зі старого касетника, в коридорі будинку починалися танці. Зазвичай все було нормально. Батьки страшенно кохали одне одного, і він заздрив цьому коханню, як нічому іншому в світі. Це була любов, про яку він мріяв, але навряд чи міг її отримати. Але якби це був американський фільм, то зараз мала б з'явитися прекрасна дівчина, яка вирішила б підсолодити його останні дні життя. Вони кохатимуться, робитимуть усілякі божевільні речі, а потім він помиратиме на лікарняному ліжку, а вона в цей час буде в сусідній кімнаті обіймати їхнього новонародженого сина. На жаль, Голівуд з'являється в житті звичайної людини лише тоді, коли на неї нападуть або спиздять машину з-під дому.
Кшисєк випив ще одну склянку медовочки (знову паскудне зменшувальне), пробурмотів щось про втому, а потім пішов до своєї кімнати. Він знав, що розмова незабаром зійде на політику, потім на спорт, потім почнуться сімейні спогади, як-от про чорношкірого, знайденого в кущах під час вечірки. Сьогодні він не мав на це сил, та й навряд чи це була найкраща нагода повідомити родині новину про свій стан. Тому, напевно, саме час було написати електронного листа знахареві.
Йому було соромно перед самим собою, що він пише переважно через цю звабливу білявку, а не через свою хворобу. Сором і страх перед всемогутнім Богом, який все бачить і чує, вкорінені роками католицького виховання, знову з'явилися в ньому. Бородатий старець, мабуть, сидів зараз на своєму троні і гнівно морщив чоло, бачачи, як Кшисєк мріє про вродливу жінку, та ще й заміжню, а не про своє одужання. О ні, хлопче, я повинен був врятувати тебе, але ти помреш, як собака з прекрасною пухлиною в мозку. Ти повинен був пройти шлях Йова, я вже ставив на твоєму шляху неопалиму купину, я вже посилав ангела з планами ковчега, а ти все проєбав. У тебе в голові тільки дупи. Здихай. Амінь.
Пішов ти, чувак! – підбадьорений медовочкою, він був здатен дивитися в очі навіть Всевишньому. У нього трохи паморочилося в голові, але він все ж таки відкрив ноутбук і швидко набив кілька речень.
Він ще якусь мить роздумував, а потім натиснув "Відправити". І завмер. Бож електронні листи отримувала вона. Так вона сказала по телевізору. От же ж зробив з себе дурня. Джізас. Мало того, що він був смертельно хворий, так ще й міг висміювати себе, як нікому не пристало. Що ж, дякую тобі, сраний Інтернете. Пишемо швидко, не думаємо, відправляємо. Зазвичай, пишучи на папері, він десять разів перечитував текст, перш ніж відправити, і завжди міг розбити скриньку і витягнути лист до того, як його заберуть на пошті. Він завалився в ліжко і, ведучи душевну битву з Богом, з самим собою, перестрибуючи хвилі сорому, що набігали разом з прибоєм страху - заснув.
Звісно, похмілля ранком не було. Ні, після батькової медовочки його не мало права бути. Вся сім'я вже збиралася разом на сніданок. У брата колись була дівчина, яку він кілька разів приводив додому. Вона сміялася, що тут тільки їдять. Одного разу, в момент відвертості, вона сказала більш-менш так:
"Ви збираєтеся разом на сніданок, який їсте дві години, потім годину прибираєте за собою, а потім одразу готуєте обід. Звісно ж, за обідом йде медовочка, тож все це займає близько трьох годин. Потім короткий сон для чоловіків, жінки пораються на кухні, а потім не залишається нічого іншого, як повільно сісти за стіл і повечеряти. Я хочу сказати, що ви вечеряєте в звичайному будинку, у вас класична вечеря. Так, саме так виглядає вечеря. У мене тут дупа виросте, як у старої циганки".
Це була її остання вечеря. Вона пішла від Марка, і Кшиштоф був шокований, що вона так довго його терпіла. Розумна, освічена дівчина, а вчепилася в його брата. Чому він був з нею, було зрозуміло. Брат сам якось сказав йому за пивом: "Чувак, вона з хуя пропелер робить". Ну так, незаперечна перевага.
Тож сніданок розпочався класично: повний стіл жратви, великі чашки з чаєм і кавоварка. Він їв, пив і брав участь у дискусіях, час від часу перевіряючи пошту на мобільному телефоні, але відповіді не було. Ні того дня, ні наступного, ні до кінця тижня.
У вільні хвилини між прийомами їжі він запрягав дядька Гугла і шукав інформацію про знахаря. Єдине обличчя, яке з'явилося, належало тій білявці, яку він відтепер міг називати Веронікою Новаковською. Саме вона виступала на публіці, контактувала з хворими, вирішувала всі питання, як офіційні, так і фінансові.
І ось тут можна починати перераховувати конспірологічні теорії. Журналісти двох головних таблоїдів Речі Посполитої з надшвидкістю повідомляли про різного роду факти. Журналістське розслідування довело, що ніякого пана Новаковського не існує. Все це – велике наєбалово. Вероніка хоче стати знаменитістю, зробити собі ім'я і косити бабло. Разом з акторками нижчого ґатунку вона хоче, нібито випадково, швендяти галереями і фотографуватися.
Після того, як перша леді, Йоанна Слодковська, вилікувалася від раку підшлункової залози на дуже пізній стадії, все змінилося. Наполегливі журналісти встановили, що цілителькою була сама Вероніка, а все інше - димова завіса. Церква висловлювалася на цю тему мов міфічний звір з сімома головами і сімома хвостами. Кожна голова говорила щось своє, кожна, без винятку, не мала жодного сенсу. Одні бачили в цьому руку Бога, інші - сатани, знахара обпльовували, відхрещувалися від нього або підносили до небес.