Міхал Шьмєляк – Вники (страница 94)
– Але він не пов’язаний з нашою справою?
– Зовсім ні. Однак коли я прибуду до Найсвітлішої Столиці, негайно зв’яжуся зі своїми
інформаторами.
– Я теж повернуся. Виїжджаю завтра.
– Розумію. Сподіваюся, це свідоме рішення, а не наслідок обмеженого досвіду оперативної роботи в
якості поліцейського?
– Мені просто здається, що більше з Вників я нічого не можу витягти. – Косма вирішив не
відповідати на глузування. – Спробую розпочати справу за регламентом, підключаючи чотири вбивства
повій, підішлю матеріали кому треба. Вони почнуть відслідковувати всі повідомлення на постійній основі, і
мій приятель на додаток знайшов ще одну побиту дівчину. А про скількох ми ще не знаємо?
111
– Можливо, те, що ти кажеш, є розумним. Зустрінемось у понеділок у Варшаві. Обговоримо
ситуацію та сплануємо дії. Я не збираюся це кидати, матеріал дуже вже жирний: повії, смертельні побої, священик, церква намагається замовчувати цю справу. Шкода, що він вбивав повій, а не, наприклад, матерів-одиначок, але всього не можна мати.
– Серйозно?
– Розслабтеся, пане владо. Отже, побачимось у понеділок?
– Так.
– Відмінно. Якщо в цих Вниках станеться щось божевільного, дайте мені знати.
– Обов'язково.
Вони закінчили розмову. Косма помітив нове повідомлення.
Косма бризнув на себе дезодорантом, перевірив дихання і вийшов на вулицю. Він вирішив почекати
дівчину в променях чудово теплого травневого сонця.
Майя спокійно під'їхала й припаркувалася біля тротуару. Ну зовсім як не вона. Косма зачинив за
собою хвіртку і підозріло глянув, чи за кермом сидить дівчина, яка, сідаючи до машини, кидає виклик
усьому світові, як живим істотам, так і неживій природі, до якої можна залучити повороти, знаки та
бордюри. Так, це була вона. Майя енергійно замахала рукою з вікна "мерседеса" й граціозно вийшла. На ній
були короткі шорти та сорочка з короткими рукавами – повний образ літньої спокусниці.
– Я залишу машину тут! – вигукнула вона і підбігла до поліцейського і соковито поцілувала його на
знак привітання. Ну, жіночий рід незбагненний.
– Моя стоїть перед костелом, священик запропонував мені випити медовухи, і мені довелося
залишити тачку.
– Косма, а чи був на цьому тижні день, коли ти не пив?
– Ну, чесно кажучи, я такого дня не пам’ятаю відтоді, як покинув семінарію.
– Серйозно?
– Так. Якби я сьогодні не пив, завтра було б два дні без випивки.
– Припини вже з такими текстами. Про тебе треба буде запіклуватися. Тож не пий сьогодні, моє
чуття логістики підказує, що ми кожен на своїй машині поїдемо до мене.
– Згода.
Після вчорашнього він більше не хотів їй противитися.
Вони попрямували до пожежного депо, де проходило свято. Звуки музики були як дороговказ для
всіх спраглих до невибагливих ритмів диско-поло.
– Скільки людей живе у Вниках? – запитав Косма.
– Думаю, в максимумах - п’ятсот. Кількість буде спадати. Молодь, звісно, виїжджає, а нувориші
воліють будуватися деінде. Тут взимку сніговий плуг не заїжджає в першу чергу, електрика теж нестабільна і
оптоволокно ще не проклали, покриття погане, про LTE47 можна тільки мріяти. Для міських жителів з
підростаючими дітьми це лише мінуси.
Ці слова ніби підтверджували ті люди, які прямували центральною вулицею на свято. Косма не
бачив її такою заповненою, більшість з перехожих були дорослі та люди похилого віку. Молоді люди
збиралися групами по кілька осіб, кожен з обов’язковим смартфоном у руках, батьки тягнули своїх дітей, знаючи про майбутню битву за покупку повітряної кульки та дешевих іграшок. Голови сімей, переважна
більшість після початкового келиха, знали, що вони зможуть у цю суботу залитися без традиційних причіпок
своїх дружин, розфарбованих дешевими бойовими фарбами та пропахлих духами, яких вони набрали на
рекламному розпродажі в Avon. Свято майже для кожного.
Майя схопила Косму за руку.
– Щоб ти мене ще не згубив, — сказала вона, сміючись.
– Я радий, що ти так дбаєш про мене.
– І нехай жодна місцева сучка навіть не думає про зв’язок. Я занадто багато в тебе вклала, ти вже
знаєш американську кухню, трохи місцеву, китайську знаєш. Єдине, що ті можуть запропонувати тобі – це
теплі вареники.
Косма не протестував, незважаючи на двозначність жарту.
47
LTE — стандарт високошвидкісної бездротової передачі даних для мобільних телефонів та інших
терміналів, що працюють з даними. Він заснований на мережних технологіях GSM/EDGE та UMTS/HSPA, збільшуючи пропускну здатність та швидкість за рахунок використання іншого радіоінтерфейсу разом із
покращенням ядра мережі.
112