Міхал Шьмєляк – Вники (страница 23)

Настав час повертатися на вечерю, виявилося, що Валясякова не так уже й погано готує. Потім трохи

переглянути Інтернет, а потім зустріч з Майєю. Він мав подзвонити їй, але забув. З самого ранку було багато

чого, чи, може, йому просто було трохи ніяково і соромно? Він дістав візитну картку й набрав номер, вибитий чорними цифрами на зеленому картоні.

– Привіт, — тихо сказав він у трубку. – Це Косма.

– Привіт!

Мабуть, це прозвучало радісно. Його горло злегка стиснуло.

– Не знаю, чи пам’ятаєш ти мене, вчора…

– Пам’ятаю, — швидко відповіла дівчина. – Ти вчора ходив по цвинтарю, а потім тобі довелося

заглянути в лігво лева в образі самого пароха.

– Це воно.

10

Виключно, щоб нагадати. Колоратка - особливий комірець католицького (і протестантського) священика.

28

– Я рада, що ти дзвониш, бо, знаєш, сьогодні буду у Вниках. Хіба що ти не покинув цю забуту світом

країну. Вники інколи швидко набридають туристам, знаєш, там немає принад, діти скаржаться, немає

ресторанів із бутербродами з смаженим сиром-осципком, біда з нужденністю. Ну, то я думала, що ти втік

першим уранішнім автобусом.

– Ну, звідкіля! Я залишаюся тут назавжди.

– Будемо сподіватися, що це пророчі слова, – засміялася Майя. – Я буду у Вниках увечері, бо мені

потрібні дві фотографії сонця, що заходить, а сьогодні небо має бути безхмарним. Якщо хочеш, можемо

зустрітися. Після двох днів у цьому благородному місці, де живуть люди з щедрим серцем і лагідною

вдачею, у тебе, мабуть, виникли сотні питань.

Ой, що виникло, то виникло.

– Тоді на кладовищі? - запитав він.

– На цвинтарі на заході сонця, — захихотіла дівчина. – Романтично. А далі побачимо, як

розвиватиметься ситуація. Ну, тоді до побачення.

Вона поклала трубку. Позитивним моментом було те, що по телефону вона балакала менше, ніж під

час особистої зустрічі.

  

Він швидко повернувся до своєї квартири, відкрив пиво й сів за ноутбук. По-перше, складніша

частина, тобто те, що ми знаємо про зниклу особу. Звісно, він обшукував для цього всі поліцейські бази

даних, але, як і очікувалося, хлопець виявився чистим. Священик може мати бурхливе минуле і приєднатися

до священства, віддавши себе в жертву за гріхи власної молодості, хоча це трапляється дуже рідко. Раніше в

монастирях можна було зустріти тих, хто заблукав і вирішив у рамках покаяння провести решту свого життя

пліч-о-пліч з Ісусом. Хлопець не мав навіть штрафних балів за штрафи автоінспекції, він був пересічним

громадянином, який жодним чином не прибавляв до державного бюджету.

Сайти соціальних мереж надавали настільки ж мізерну інформацію. Пьотр був присутній лише у

Фейсбуці, а вся його активність завершилася рік тому на світлині з паломництва до Ченстохови. Ну, священики, зазвичай, не були дуже активними в приватних профілях, і начальством це не було заборонено, але й не рекомендовано. У наш час кожен запис, фото, подію можна було вирвати з контексту та обернути

проти людини, тож дули на холодну воду. А на сайті своєї парафії він також опублікував лише одне фото та

архівну дописку від січня про розклад душпастирських відвідин під час коляди11. І веб-сайт парафії, і її

профіль у Фейсбуці підтримувалися акуратно та надзвичайно економно. Інформація про послуги, час роботи

канцелярії, графік: яких парафіян закріплено за прибиранням на певному тижні. Класика, ніяких шаленств.

Господиня витягла його з надр Інтернету, покликавши на обід. Косма хотів розпитати її про

костельного, але її не дуже позитивний настрій зранку ніби загострився, бо вона лише поставила перед ним

тарілку з томатним супом, а поруч вареники з м’ясом і пішла, не кажучи ні слова. Хлопець швидко поїв і

повернувся до комп’ютера.

Залишилося одне питання, яке його хвилювало. Чомусь молодого священика відправили до Вників у

так звану відпустку. Дядько, який доручив йому це невелике розслідування, сказав, що воно абсолютно не

має відношення до справи, але Косма не погодився. Зрештою, на кону могла бути помста. Якби Пьотр

Дембіцький, як отець Марек, спокусив малолітню чи, не дай Боже, заміжню жінку, то легко було б вказати

на мотив і на злочинця. Можуть бути й набагато більші злочини, ніж просто забава з дівчиною.

11

Коляда (Kolęda) — у Польщі популярний термін для душпастирського візиту парафіяльного

священика або особи, яка його представляє (парафіяльного вікарія чи дяка) у домівках парафіян.

Пастирський візит є однією з душпастирських форм, яка використовується в багатьох християнських Церквах.

Католицька Церква в Польщі прийняла період після Різдва як час пастирських візитів, який зазвичай

триває до свята Стрітення Господнього (2 лютого).

Залежно від місцевих звичаїв коляда може мати різні форми. Найчастіше до коляди готують стіл із

хрестом та свічками, а в деяких регіонах Польщі ще й із свяченою водою та кропилом. Під час коляди

парафіяни можуть зробити добровільну пожертву на користь парафіяльної спільноти. Іноді практикуються

частування або спільна трапеза. Священика, який колядує, зазвичай супроводжують міністранти, рідше —

ризничий чи органіст.

Сьогодні Коляда викликає все більше суперечок серед багатьох віруючих. Дехто припускає, що

короткий візит священика в основному призначений для збору пожертв. Це проблема, з якою бореться не

лише Католицька Церква в Польщі – наприклад, в Італії, щоб дистанціюватися від подібних звинувачень, священики відвідують лише ті будинки, куди їх попередньо запросили через парафіяльну канцелярію.