Міхал Шьмєляк – Вники (страница 102)

– І я теж зникну, бо мене відправлять на нову парафію. А якщо ні, то змиюся. Можливо, я здаюся

тобі дурнем, але я роками відкладав в панчоху про всяк випадок. У мене достатньо грошей, щоб можна було

літати до старості.

– Добре, я не нав’язуюся. У мене просто прохання. Ось моя візитна картка. Набери номер, якщо

щось станеться, дзвони або напиши. Я допоможу.

Марек взяв картку і не поклав її до кишені, як всі роблять, а відразу скопіював номер у смартфон, а

потім повернув візитку.

– Дякую, — сказав Косма.

– Дякую, що цього разу мені не перешкодили. Я був настільки накачаний, що, ймовірно, напав би на

тебе і або побив, або трахнув.

Чоловіки повернулися до дерева, Сильвія багатозначно подивилася на Косму, облизала губи і

рушила в бік села, звідки ще долинали звуки музики. Люди бавилися на всю котушку.

– Ти проведеш мене? – запитала вона, ідучи біля Марека.

Той помахав їм на прощання. Майя спостерігала за парочкою, поки та не зникла в стіні лісу.

– Місія провалилася, - сказала вона.

– Не вдалося, — підтвердив Косма.

– То що, ти теж хочеш бути під тим деревом? – агресивно спитала дівчина.

– Майя…

– Ой, це такий невеличкий жарт, не будь таким напруженим. Ти повинен визнати, що це був цікавий

досвід.

– Жахливо. Можна було б обійтися без нього.

– Зануда ти!

– Ходімо вниз, потанцюємо, з’їмо що-небудь і проведемо решту ночі, як і належало з самого

початку.

– Нахабний ти хлопчик!

Вони поверталися тією ж дорогою, святкова музика ставала все голоснішою. Це, безсумнівно, було

порушенням нічної тиші, але це нікого тут не хвилювало. Раз на рік можна було побожеволіти, адже

принцип "хліба і видовищ" був відомий усім.

Вони зайшли на святкову територію, діти вже давно лягли спати, а дорослі учасники їли, пили, танцювали, у деяких уже з ознаками легкого алкогольного сп’яніння. Шрам з приятелями сидів за столиком, який вони раніше займали, чоловік підбадьорливо кивнув, піднімаючи пляшечку чергового місцевого

напою, але Косма відмовився і, як його тягнули за руку, пішов прямо під сцену. На щастя, гурт "диско поло" з

вдячною назвою "Палер"51 завершив свої виступи сумнівної якості, і на сцену вийшов ді-джей. Зараз було

трохи краще, тому що репертуар був навіть стерпний, багато старих хітів з ритмічним супроводом, щоб

навіть найбільш невмілі танцюристи могли пострибати. Як, наприклад, Косма.

Спочатку він був напружений, сцена під деревом була свіжою в його пам’яті. Йому стало цікаво, що

ця подія принесе молодому священику. Потім Майя трохи розкрутилася, а пісні були настільки доступними, що можна було танцювати, обійнявшись. Люди крутилися навколо, найчастіше в незмінній послідовності

польського танцюриста: один від одного, назустріч один одному, поворот партнера вліво, поворот вправо, під ручку, і повтор! Проте рівень складності танцювальних фігур тут нікому не зганяв сну з повік. Люди

прийшли повеселитися, побавитися, випити, забути про щоденні поїздки, плач дітей, борги, злих тещ і

заздрісних сусідів.

Минуло близько півгодини, коли Майя вирішила, що час збиратися. Вона схопила Косму за руку, вивела з майданчика, і вони попрямували до її машини.

  

51

Для когось це є несуттєвим, але можна перекласти, як "Той, хто садить на паль" (алюзія до Влада

Цепеша?).

121

Ядвіга Валясяк пакувала свої речі на стенді господинь й дивилася, як Майя виводить Косму. Ось

вони проминули ворота стадіону і зникли за огорожею, невже молодий священик зникне так само? Може, його вдалося вчасно зупинити від гріха, і він не піддався спокусі? Сумнівно, хоча спокій Косми ніби

підтверджував, що нічого поганого не сталося. Вона бачила, як він раптом взяв Маю і попрямував до

Диявольського дерева. Пара повернулася більше ніж через годину, вона теж це побачила. Спокійні. Вони

бавилися. Вони танцювали.

Вона обернулася до сцени й побачила, що перед нею стоїть Сільвія. Дівчина усміхалася, і все в її

обличчі, поставі, очах, диханні говорило про те, що вона сповнена зла. Вона глянула на Ядвігу, але та не

наважувалася поворухнутися.

Дівчина повільно підняла палець до рівня очей і погрозила Валясяковій, як сварять малу дитину за

те, що вона щось накоїла і не слухає своїх батьків. На спині старенької виступив холодний піт.

Вона хотіла, щоб дочка забрала її до себе, бажано негайно. Завтра вже може бути запізно.

ДЕНЬ СЬОМИЙ

Ранок був травневим подвійно, а може, навіть якось математично помножений, Косма ніколи не був

сильним у точних науках. Це був просто такий травень, що всі попередні травневі дні в історії мусили

свистіти від захоплення. Відкривши очі, він побачив кімнату, залиту ранковим сонцем, де він провів ніч у

милій компанії Майї. Дуже активна ніч, сповнена пригод, піднесення та насолоди життям. Тепер травень був

і за вікном, і в його серці. Дівчини поруч не було, але з-за дверей було чути звуки кухонної крутанини. Запах

кави проникав навіть крізь зачинені двері. Він встав, натягнув труси і пішов на кухню.

Майя стояла біля стільниці й розливала каву із червоного кавника по кухолях. На ній був лише білий

халат, у якому її ніжно закручені руді локони створювали майже нереальний образ.

– Доброго ранку, — сказав він з усмішкою.