Мартин Макдонах – Королева краси з Лінана. Людина-подушка. Усікновення руки в Спокані (страница 44)

МЕРІЛІН: І виклич, будь ласка, довбану поліцію і випусти нас звідси, поки не вернувся той виродок! Ми ж приковані руками до батареї!

МЕРВІН: Ага. І, щоб звільнитися, оце стільки собі рук навідрізали.

МЕРІЛІН: Це не наші руки.

ТОБІ: Це все руки того однорукого. Нащо нам розкидати руки по підлозі?

МЕРВІН: Не знаю, нащо, але ж ви порозкидали.

ТОБІ: Сер, як вас звати?

МЕРВІН: Не треба цієї зверхності.

Пауза.

ТОБІ: Це не зверхність. Я спитав, як тебе звати.

МЕРВІН: Он як? (Пауза.) Я Мервін.

ТОБІ: Мервін. Мервіне, ти ніби нормальний пацан. Розумний пацан, знаєш такі слова, як «зверхність». То чи не був би ти такий ласкавий погасити свічку, щоб потім можна було розсудливо поговорити про руки і про все інше?

МЕРВІН: Ні.

ТОБІ: «Ні»? Що «ні»?

МЕРВІН: Ні, я не погашу свічку.

ТОБІ: «Ні, ти не погасиш свічку». Я не розумію чого.

МЕРВІН: Я припускаю, що той, хто запалив свічку, мав на це якусь причину.

ТОБІ: Але ж ти зараз у номері.

МЕРВІН: Я знаю, що я зараз у номері.

ТОБІ: І ти розумієш, що як свічка догорить до бензину, то бензин вибухне й готель згорить.

МЕРВІН: Я розумію.

ТОБІ: Ти розумієш, але нічого не зробиш?

МЕРВІН: Я цей готель від початку не дуже любив.

МЕРІЛІН: Тобі, щось у цьому пацанові чудне.

МЕРВІН: Це в мені щось чудне? Лялю, це не я сиджу, прикутий до радіатора в кімнаті, де повно відрубаних рук і де от-от вибухне бензин, ображаючи кадра в спортивних трусах. І це в мені щось чудне? Я сказав би, що це у вас щось чудне.

ТОБІ: Мервіне...

МЕРВІН: Мервіне! Мервіне!

ТОБІ: Мервіне! Навіть якщо ти не любиш цей готель і не любиш у ньому працювати, та коли він згорить після вибуху номера, ти разом з нами і з усіма іншими, хто в готелі, згориш. Ясно?

МЕРВІН: Не говори зі мною, наче я даун.

ТОБІ: Мервіне, я не говорю з тобою, наче ти даун. Чого б це я так...

МЕРІЛІН: Він проти такого.

ТОБІ: Я проти такого. Я проти даунських балачок.

Мерілін : Ти за даунів.

ТОБІ: Я знаю, що я за даунів. Я сказав, що я проти даунських балачок.

МЕРІЛІН: Оох...

ТОБІ: Не треба. (Зітхає. До Мервіна) Я хочу сказати, Мервіне... ти ж Мервін, так? Я хочу сказати, що... ти нас не знаєш. Може, ми й заслуговуємо смерті, а може, й ні. А ми не знаємо тебе, але однозначно вважаємо, що смерті ти не заслуговуєш, ми думаємо, що ти чудовий хлопець, і тому ми вважаємо, що ти маєш підійти до свічки й погасити її — не для того, щоб урятувати життя нам, а для того, щоб урятувати життя собі, бо його однозначно треба рятувати.

МЕРВІН: І це тому ти той раз утік з моїми шістдесятьма баксами, коли я хотів нещасний грам «спіду», а я лишився стояти там на цілу годину, в снігу, наче вдрючений ідіот?

Пауза.

ТОБІ: Я поняття не маю, хто ти такий. Я поняття не маю, хто він такий, але судячи з того, що він каже — про сніг і про все, то він таки довбаний даун, тому, Мерілін, я пропоную от що робити. Ми забудемо, що він тут і будемо гасити самі.

Тобі збирається кинути руку у свічку, проте Мервін стає перед нею, пересуває каністру в безпечніше місце й починає складати перед нею різні речі, щоб не можна було влучити. Тобі люто кидає в нього руками...

ТОБІ: Ти, падло!

...а Мервін так само люто кидає тими руками назад по Тобі. Деякі випадково влучають у Мерілін.

МЕРІЛІН: Гей!

ТОБІ: Гей!

МЕРВІН: Га?!

ТОБІ: Ти цим гівном влучаєш у мою дівчину!

МЕРІЛІН: Мервіне, ти влучаєш у мене тими чортовими руками!

МЕРВІН: Я цілився в нього.

МЕРІЛІН: Ти, це ж руки від людей! Що з тобою?

МЕРВІН: Я цілився в нього.

МЕРІЛІН: Господи!

Пауза.

ТОБІ: Погаси ту довбану свічку!

МЕРВІН: Ні!

ТОБІ: Ти, довбаний прибацок! Ми всі на фік загинемо!

МЕРВІН: Може, хоч це тебе чогось навчить.

ТОБІ: Яке, на фік, навчить? Чого мене після смерті можна навчити?

МЕРВІН: Навчить не тікати від людини з її шістдесятьма баксами і не кидати її стояти в снігу, як ідіота.

ТОБІ: Ні, мене це не навчить, дурко, і я зробив би те саме ще раз, і ще раз! Навіть якщо я такого не робив у перший довбаний раз!

МЕРІЛІН: Мервіне. Мервіне, подивись на мене.

Мервін зиркає на неї.

МЕРІЛІН: Мервіне, це ти зиркнув мене, а не подивився.

Пауза. Мервін на неї дивиться.

МЕРІЛІН: Дякую. Слухай, Мервіне, я думаю, що ти симпатичний і якби ти погасив свічку, то я могла б з тобою поговорити.

МЕРВІН: Думаєш, мене можна такими штучками надурити?

МЕРІЛІН: Я не думаю, що тебе можна надурити такими штучками, я просто подумала, що ти хлопчик гарячий і мені захотілося з тобою побалакати. А свічка — це як премія. Як думаєш, я — гаряча?