Марисса Мейер – Безсердечна (страница 58)

— Феєричну рибку з’їли! — крикнув Черепашко з-поза знову вже порожньої тарілки.

Решта троє суддів відмовилися пробувати творіння Чешира, і за кілька хвилин після того, як пиріг прибрали зі столу, він уже наминав його за сценою.

— Наступним, — сказав Кролик, — буде пряний гарбузовий торт від леді Кетрін Пінкертон із Бухти Скельних Мушель.

Пальці Мері Енн переплелися з її і міцно стиснулися.

— Ходімо, — сказала Кет і потягнула її за собою. — Ми переможемо разом.

Вони пройшли між рядами глядачів і зайняли місце перед сценою. На суддівський стіл винесли п’ять шматків торта. Кет ризикнула глянути на батьків: батько зацікавлено підвів густі брови, але мати вся почервоніла від такої ледве не зради. Кет боязко всміхнулася й подивилася на суддів. Король увесь сяяв, Черепашко також упізнав її, і його обличчя просвітліло.

— Дівчина з макаронами! — збуджено прошепотів він.

Кетрін привітала його, торкнувшись свого капелюха.

Черепашко нахилився до Валета, штовхнувши того своїм твердим панциром.

— Я вже пробував її випічку, — сказав він. — Вона дивовижна. А ще вона хоробра… така хоробра.

У Кет по тілу забігали мурашки. Найвиразнішим її спогадом про напад Жербельковта була трагічна загибель Лева, але дівчина також могла пишатися тим, що принаймні Черепашко залишився живий. Вона допомогла врятувати йому життя.

Джек чи то не помітив, як їй приємно, чи то йому було однаково, але він пирхнув. Його обличчя почервоніло, як помідор.

— Дивовижна — це перебільшення. Вона нормальна. Можливо. У гарні дні.

Він подивився на Кетрін та її капелюх і ще більше надувся.

— Не знаю, що такого всі в ній бачать, чи то смачні пироги, чи то невинні очі, як у лані, а може, неприродно блискуче волосся.

Він схрестив руки на грудях і задер ніс.

— Леді Пінкертон дуже переоцінюють, як на мене.

Пан Кролик прочистив горло.

— Прохання до суддів утриматися від упередженого ставлення до учасників.

Черепашко нахилив голову і запхав у рот перший шматок гарбузового торта, але Король і далі сяяв очима до Кетрін. Вона ніяково переминалася з ноги на ногу.

Поряд із ним Черепашко стогнав у солодкому екстазі, а котелок зсунувся йому на саму маківку голови. Інші судді взяли в руки виделки, коли Король раптом відштовхнув свій стілець і встав.

— Я не можу вважати себе неупередженим суддею, високоповажний пане Кролику, наш мудрий церемоніймейстере!

Його очі блищали, він ледве стримував радість.

У Кет усередині все опустилося. Вона замотала головою, але Король додав:

— Я дуже, дуже упереджений. Я сама упередженість! Адже цей гарбузовий торт, що стоїть перед нами, приготувала незрівнянна леді Кетрін Пінкертон, дівчина, що колись стане моєю нареченою!

Кет усю обдало холодом, ноги наче примерзли до помосту, на вустах застигла перелякана посмішка.

Король дивився на неї з незрозумілою гордістю.

— Отже, на будь-якому конкурсі, в якому вона бере участь, я завжди скажу: так! Вона мусить бути переможницею! Вона перемагає все і всіх, моє серденько, моя радість!

Кетрін відчувала, як у неї втупилися сотні очей, але вона наче скам’яніла, не в змозі відвести погляд від Короля.

Це був справжній кошмар.

— Ах, якою королевою ви будете, леді Пінкертон, майстрине випічки й господине мого серця! Ах, ах, запишіть це, хто-небудь! Джесте… а, от ти де! Запиши ці слова! Я включу їх у наступний вірш!

Король схопився за живіт, його розпирало від реготу.

Юрба сколихнулася. Намет наповнився перешіптуваннями. Кет відчувала, як несамовито радіє її мати. Вона уявляла, як із цього маленького свята на узбережжі рознесуться по всій країні плітки, наче круги на воді від кинутого у ставок камінчика.

Її охопив розпач.

Я ще не сказала «так», хотіла вона крикнути їм усім. Я ще не погодилася. Я не його наречена, хай там що він каже.

Кет розтулила рот, її трусило, вона хотіла протестувати. Цієї миті намет сколихнув крик.

РОЗДІЛ 29

КЕТРІН ЗАКРУТИЛА ГОЛОВОЮ, намагаючись зрозуміти, звідки цей крик, а навколо запанував суцільний безлад: було чути, як падають і ламаються стільці, як тупотять ноги й плескають крила, утікаючи від когось або від чогось…

Її погляд упав на Черепашка, чарівного, найзавзятішого із суддів. Він упав зі стільця під стіл, і, якби Джек, рятуючись, випадково не зачепився за скатертину й не зірвав її зі столу разом з усіма десертами, Кетрін його не побачила б. Однак тепер він опинився повністю на виду в переляканих глядачів. Черепашко перекинувся на спину, виставивши напоказ м’яке черевце, розмахуючи руками й ногами. Він стогнав хрипким від болю голосом і притискав ласти до живота, вилупивши перелякані очі.

Зі свого місця на помості для учасників Кетрін бачила, як Черепашко почав змінюватися. Спочатку в нього під шкірою з’явилися пузирі, які рухалися й здималися хвилями. Луска стала відпадати, а замість неї на всіх чотирьох кінцівках витягувалася нова шкіра. Крики перейшли в хрипле булькання, а голова почала перетворюватися на щось дивне. Щось страшне.

Кет притиснула руку до рота, щоб стримати нудоту. Хтось запропонував віднести Черепашка до моря, де його міг би оглянути один із лікарів-Осетрів [21], але ніхто не насмілювався доторкнутися до бідного створіння.

Жоден із гостей не відводив від Черепашка очей, поки судоми й корчі не почали потроху слабшати, а крики звелися до схлипів. Його голова ще сіпалася, і під нею утворилася калюжка сліз.

Однак голова більше не була головою черепахи.

Замість гострого носика й запалих очей з’явилася скорчена мордочка теляти з роздутими рожевими ніздрями і м’якою рудуватою шерсткою.

Панцир, черевце й верхні ласти Черепашка залишилися такими, як були, але нижні кінцівки тепер стали копитцями, а хвостик витягнувся й зігнувся, і на кінці в нього виріс пучок хутра. Хвіст теж перетворився на телячий.

— Це неможливо, — сказав хтось, і від цих слів у Кетрін по спині пішли мурашки.

Гості дивилися, роззявивши роти, хоча декого з дітей вдалося відвести якомога далі від жахливого видовища. Черепашко голосно плакав рясними сльозами, марно намагаючись перевернутися, і до Кетрін раптом дійшло, який він вразливий. Йому було соромно й боляче, і він не мав жодного уявлення, що з ним відбувається. Крізь ридання стали пробиватися слова:

— Що сталося? Що коїться зі мною? Що діється? Допоможіть мені, рятуйте, рятуйте…

Кетрін змусила себе розігнути ноги й кинулася вперед.

— Хто-небудь, допоможіть йому! — кричала вона, кидаючись на коліна, щоб заповзти під стіл. Вона нахилилася до Черепашка й поклала руку йому на ногу, трохи вище від новенького копитця. Нога була вкрита тоненьким шаром ніжної шерстки й мокра від поту.

— Усе буде добре, — прошепотіла вона.

Черепашко, ридаючи, бурмотів нісенітницю та ікав.

— Принаймні загалом добре. Сподіваюся. Ми зараз тебе перевернемо. Не рухайся.

Вона подивилася на ошелешених глядачів. Король був блідий і приголомшений, Валет кривився від огиди, Герцог здавався майже хворим, а Гусінь дивився на Черепашка як на несподіваний результат наукового експерименту. Білий Кролик зіскочив зі сцени й тепер зазирав рожевими очима через її край. Мері Енн зняла капелюшка — мабуть, розгубилася від того, що її мрії про конкурс випічки так швидко перетворилися на справжній кошмар.

— Допоможіть мені! — заволала Кет.

Ніхто не ворухнувся, але дещо інше раптом привернуло її увагу. З натовпу на неї гнівно дивилися двоє пронизливих очей. Обличчя Пітера Піта було перекошене від люті, з розтуленого рота вищирилися вискалені зуби. Він дивився прямо на неї.

Кет зіщулилася під його ненависним поглядом. Вона не відразу збагнула, чому її охопив жах, коли раптом глянула на суддівський стіл із п’ятьма тарілками на ньому.

На чотирьох із них лежали цілі шматки гарбузового торта, а на п’ятій самі крихти.

Почувся дзенькіт дзвіночків, веселий, майже глузливий, і юрба розступилася, пропускаючи вперед Джеста і Кепа.

Обидва здавалися так само приголомшеними, як і всі решта, але також і стурбованими; вони зійшли на сцену і встали навколішки поряд із бідним створінням, що билося в істериці.

— Усе гаразд, хлопче, — сказав Кеп.

Він підібрав котелок, який упав під час перетворення Черепашка, і засунув його собі під пахву. Потім поклав вільну руку бідоласі на панцир.

— А тепер заспокойся. Усе не так погано, як здається.

Однак його насуплені брови й стиснуті губи Джеста говорили протилежне. Черепашко все ридав і ридав.

Вони перевернули його назад на живіт, але ця поза вже не була для нього природна: з-під панцира стирчали копитця. Натомість, задихаючись і схлипуючи, Черепашко із зусиллям підвівся на хиткі тоненькі ніжки, його ласти сумно висіли спереду.