Кейт Мосс – Гробниця (страница 19)

— А це що за колода?

— Це — колода Таро Буска.

— Буск? — перепитала Мередіт, непевно пригадуючи це прізвище. Їй здалося, що вона його вже десь зустрічала. — Здається, це якийсь художник?

Лаура заперечно похитала головою.

— Та ні, так звали людину, котра першою надрукувала цю колоду. Ніхто не знає, який художник уперше намалював її і коли саме вона з’явилася. Відомо, що цю колоду вперше застосували на південному заході Франції наприкінці 1890-х років. Оце й усе, що ми про неї знаємо.

Мередіт відчула, як по спині побігли мурахи.

— А де саме на південному заході?

— Точно не пам’ятаю. Гадаю, десь у районі Каркасона.

— Я знаю, де це, — прохопилася Мередіт, уявивши мапу цієї місцевості. Рен-ле-Бен розташовувався якраз посередині.

Раптом вона збагнула, що Лаура дивиться на неї з надмірним інтересом.

— Може, ви ще щось знаєте…?

— Та ні, більше нічого, — швидко відповіла Мередіт. — Просто назва видалася мені знайомою, от і все. — Вона усміхнулася. — Вибачте, що перервала.

— Я сама хотіла сказати, що оригінал цієї колоди — або принаймні її частина — є набагато древнішим. Ми не можемо бути впевненими щодо автентичності всіх зображень, оскільки великий аркан має деякі властивості, що свідчать про їхнє пізніше походження. Їх або додали, або скоригували перегодом. Одяг та його стиль на персонажах деяких карт свідчать про належність до епохи фін де сьєкль, тимчасом як малий аркан є більш класичним.

Мередіт здивовано підняла брови.

— Великий аркан, малий аркан? — Вона посміхнулася. — Даруйте, але я й гадки не маю, про що йдеться. Можна мені спочатку дещо спитати, а вже потім ми продовжимо. Добре?

Лаура розсміялася.

— Добре.

— Гаразд. Ну, для початку — скільки тут карт?

— Ураховуючи кілька незначних сучасних винятків, стандартна колода Таро містить загалом сімдесят вісім карт, розділених на великий та малий аркани. Arcana латиною означає «таємниці». Великий аркан, у якому лише двадцять дві карти, пронумерований від одного до двадцяти одного, а Блазень номера не має. Це, до речі, — унікальна риса цієї колоди. Кожна карта має алегоричне зображення та набір чітких сюжетно-тематичних текстів.

Мередіт подивилась на зображення Справедливості на рекламній брошурці.

— Як, наприклад, ось це.

— Саме так. Решта — п’ятдесят шість карт, малий аркан; їх іще інколи називають нефігурними картами: поділяються на чотири масті й нагадують звичайні гральні карти з тією лише розбіжністю, що мають додаткову фігуру. Наприклад, у стандартній колоді Таро ми маємо Короля, Королеву, Валета, а потім, перед десяткою, іде додаткова карта — Паж. У різних колодах масті називаються по-різному. Є пентаклі або монети, кубки, жезли або палиці, а також мечі. У широкому сенсі вони відповідають мастям стандартних гральних карт — бубнам, чирвам, трефам та пікам.

— Ага, зрозуміло.

— Більшість експертів сходяться на тому, що найдавніші карти Таро в тому вигляді, у якому вони дійшли до наших днів, уперше з’явилися в Італії в середині п’ятнадцятого сторіччя. Однак сучасне відродження Таро почалося лише на початку минулого сторіччя, коли англійський окультист Артур Едвард Вейт започаткував нову колоду. Його основна інновація полягала в тому, що він уперше прив’язав конкретну символічну сцену до кожної з сімдесяти восьми карт. До нього нефігурні карти мали тільки цифрові позначки.

— А колода Буска?

— У ній проілюстровано фігурні карти всіх чотирьох мастей. Стиль малюнків указує на те, що ця колода бере початок у шістнадцятому столітті. Звісно, вона з’явилася задовго до Вейта. Утім, великий аркан тут істотно відрізняється. Як я вже зазначала, усі персонажі в ній явно виглядають, наче європейці дев’яностих років дев’ятнадцятого сторіччя.

— А чому?

— Більшість дослідників гадають, що Буск, видавець цієї колоди, не мав для роботи повного набору карт і тому якийсь художник або сам намалював йому великий аркан, або скопіював його з карт, що дійшли до нашого часу.

— А з яких саме карт він їх скопіював?

Лaypa стенула плечима.

— Може, з фрагментів уцілілих карт, а може, з ілюстрацій оригінальних карт у якійсь книзі. Повторюю, я не є експертом у цій сфері.

Мередіт глянула на зелені зворотки карт, пронизані золотистими та зеленими лініями.

— Хтось добряче попрацював.

Лаура розклала пентаклі віялом на столі перед Мередіт, починаючи з туза й закінчуючи королем, а потім здала кілька карт із великого аркана, які взяла з верху колоди.

— Помічаєте різницю в стилях?

Мередіт кивнула.

— Звісно, але все одно вони досить схожі, особливо в барвах.

Лаура постукала пальцем по одній із карт.

— Ось іще одна унікальна відмінність колоди Буска. Окрім того, що змінилися назви фігур, наприклад, Хазяїн та Хазяйка замість Короля й Королеви, існують також певні індивідуальні відмінності й у великому аркані. Наприклад, карта II зазвичай зветься Верховна Жриця. У цій-таки колоді її називають La Pretresse, тобто просто Жриця. Ця сама фігура з’являється тут на карті VI як одна з Закоханих — Les Amoureux. До того ж, якщо взяти карту XV, Le Diable, тобто Диявол, то ця сама жінка зображена на ній прикутою ланцюгом біля ніг нечистого.

— І саме в цьому полягає відмінність?

— У багатьох колодах карти VI та XV пов’язуються, але цей зв’язок зазвичай не поширюється на карту II.

— Тож якась людина, — вголос подумала Мередіт, — або з власної волі, або за чиєюсь указівкою чимало постаралася, щоб персоніфікувати ці карти?

Лаура кивнула.

— Загалом, я й сама не раз ставила собі запитання: а чи не має великий аркан цієї колоди стосунку до якихось реальних людей? Бо вирази декотрих облич такі промовисті!

Мередіт знову поглянула на зображення Справедливості на першій сторінці брошурки.

Обличчя — точнісінько як у мене.

Вона зиркнула на Лауру, що стояла потойбіч столу, і в неї виникло відрухове бажання розповісти їй про особистий мотив, що привів її до Франції. Про те, що за кілька годин вона вже вирушить до Рен-ле-Бена. Утім, Лаура знов заговорила, і слушний момент було втрачено.

— Окрім того, Таро Буска віддає належне традиційним асоціаціям. Наприклад, мечі являють собою масть повітря, яке уособлює розум та інтелект; жезли — це масть вогню, енергії та протистояння; кубки — масть, що асоціюється з водою й емоціями. І, нарешті, пентаклі, — з цими словами вона постукала пальцем по королю, що сидів на троні в оточенні золотих монет, — є мастю землі, фізичної реальності та скарбів.

Мередіт зосереджено переглянула зображення, закарбовуючи кожне в пам’яті, а потім кивнула Лаурі — мовляв, зрозуміло.

Віщунка прибрала карти зі столу, залишивши на ньому тільки великий аркан, і розклала його перед Мередіт трьома радами по сім карт у кожному — від найменшого номера до найбільшого. Зверху ж вона поклала карту 0 — не позначеного номером Блазня.

— Я волію тлумачити великий аркан у сенсі подорожі, мандрів. Карти великого аркана — як величини, що не піддаються точному визначенню, як кардинальні віхи життя, котрі не можна ні змінити, ні обійти. Розкладені в такий спосіб, ці три ряди чітко представляють три рівні розвитку: свідомий, підсвідомий та найвищий рівень свідомості.

Мередіт відчула, як у її душі ворухнувся хробачок скептицизму.

Ага, це коли фактів бракує.

— На початку кожного ряду перебуває могутній символ: на початку першого — Le Parad, тобто Чарівник. На початку другого — La Force, тобто Сила. І, насамкінець, на початку третього, нижнього ряду ми маємо Le Diable, тобто Диявола.

Щось ворухнулося в душі Мередіт, коли вона глипнула на зображення скорченого демона. Коли ж вона перевела погляд на чоловіка й жінку, скутих ланцюгом біля його ніг, у її пам’яті зажевріла іскорка. Їй здалося, що вона знає цих чоловіка й жінку. Однак іскорка вмить згасла.

— Перевага саме такої комбінації великого аркана полягає в тому, що він не лише показує подорож Блазня — Le Mat — від невігластва до освіченості, а й чітко демонструє вертикальні зв’язки між картами, — вела далі Лаура. — Тож видно, що Сила є октавою Чарівника, а Диявол — октавою Сили. Вигулькують також інші схеми: як Чарівник, так і Сила мають над головами знак вічності. А Диявол підносить руку жестом, що нагадує жест Чарівника.

— Тобто як два боки однієї особистості.

— Можливо, — кивнула Лаура. — У картах Таро все побудоване на схемах, на зв’язку між однією картою та якоюсь іншою.

Проте Мередіт уже слухала її лишень одним вухом. Щось із недавно сказаного Лаурою заволоділо її увагою. На мить замислившись, вона пригадала.

Октави.

— Ви що, зазвичай пояснюєте ці принципи музичними термінами? — спитала вона.

— Інколи, — відповіла Лаура. — Це залежить від позивача. Таро можна тлумачити різними способами, і музика — один із них. А чому ви спитали?

Мередіт знизала плечима, уникаючи прямої відповіді.

— Тому що це — царина моєї роботи. Мені здалося, що ви якимось чином про це здогадалися. — Вона завагалась, а потім додала: — Здається, про свою роботу я вам іще не розповідала.

Лаура злегка осміхнулася.