Хулио Кортасар – Читанка для Мануеля (страница 35)
* * *
Парадоксальна річ, кінець розповіді про Онана став, здається, однією з причин, чому Лонштайн говорив і далі, про Онана як про одного з численних психічних страховиськ, якого ніхто не міг знищити, тлуму глибинних, внутрішніх монстрів, справжніх господарів повсякденної гармонії, яку стільки людей називали мораллю і яка згодом стає коли-небудь індивідуально неврозом і диваном аналітика, а колективно — фашизмом і (або) расизмом. Друже, послухай, бурмотів той, ти знаєш, розчавлений прихованими твердженнями і тенденціями промови рабинчика, проте марно було вставляти різноманітні фрази, щоб він зупинив свій словесний потік, Лонштайн твердо вирішив говорити й далі, цей своєрідний Раскольніков самотніх церемоній вимальовував щось на кшталт гротескної саги, спуску Гільгамеша або Орфея в пекло лібідо, і байдуже, що той, ти знаєш, інколи сміявся йому в обличчя, а інколи відсахувався, майже ображений тим ексгібіціонізмом о четвертій годині ранку і за п’ятою склянкою грапи; мало-помалу він зрозумів, що Лонштайн прагне витягти Онана на поверхню аж ніяк не задля єдиної втіхи надати йому легального статусу абощо, відрив Онана від внутрішнього тлуму означав убивство принаймні одного страховиська, ба навіть більше, його метаморфозу в процесі контакту з буденним і відкритим, щоб він уже не був страховиськом, заміну потаємної безрадісної мастурбації пишнотою і дзвонами, рабинчик одразу став ліричним, наполягав і прагнув викласти все до найменших подробиць, став своєрідним
* * *
Сусанна гралася з Мануелем, купаючи і вдягаючи його, і скоса поглядала на Патрісіо, що мав підбите око і пошкоджений зап’ясток. На щастя, одним з його найнеоціненніших буенос-айреських скарбів був шкіряний браслет ще з тих часів, коли він грав у баскську пелоту в баскському центрі Лаурак-Бат у Буенос-Айресі, а сонячні окуляри добре приховували уражене око. Була третя година дня, але після такої бурхливої ночі родина ще лежала в ліжку, зокрема Мануель, що був незвичайно слухняний і не намагався задушитися тальком або бавовною. Сніданок перетворивсь у сновигання з кухні до ліжка і назад, ковбаса, склянки молока і вина, шматки холодного омлету й півдесятка бананів, батько, мати і син почувалися напрочуд добре в процесі цілковитого порушення добрих манер, а коли прийшла Людмила, її приймали в нижній білизні, частували кавою з коньяком, запросили
Ередіа і Ґомес корчилися від реготу, читаючи газети й подивляючись на свої опухлі обличчя, якими піклувалася Моніка з обличчям, де немов виднів червоний хрест, і щедрими дозами ртутної мазі. Незбагненна присутність бірюзового пінгвіна на берегах Сени досвітньої години породила дві теорії, бо поліція не забарилася встановити певний причинний зв’язок, що почався в Орлі, проте згодом слід загубився в усіх напрямах, і тому на Ке д’Орфевр уже запідозрили справжню природу контейнерів, і це спонукало до
Одна газета писала про контрабанду зброї, інша — про контрабанду наркотиків. Маркос уже зателефонував Оскарові, щоб він вибрався з готелю «Лютеція» в разі, якщо мурахи, і Оскар поглинав у ліжку свій останній сніданок-люкс, тимчасом як Ґладіс чекала, щоб пішла покоївка і вона мала змогу зайти зі своєю тацею й пригорнутися до Оскара, щоб снідати й собі, Оскар повідомив, що Маркос чекає їх о чверть на одинадцяту в домі Патрісіо і що всі надії Гладіс, що вона й далі зможе працювати стюардесою, здається, остаточно розбиті причинно-наслідковим зв’язком, про який говорять у
— Бідолашний Педернера, — мовила Ґладіс, — хто йому принесе сьогодні в кабіну грейпфрутового соку. Пепіті доведеться працювати, як ошпареній.
— А той Педернера таки накидав на тебе оком, — зауважив Оскар.
— Бо ніхто не подає йому склянки так делікатно, як я, йому не треба навіть відривати обличчя від панелі приладів.
— Нарешті, ти, дівчинко, здається, таки вискочила на мур, — сказав Оскар, сповзаючи з ліжка й запихаючи водночас у рот останній круасан. Ґладіс вирячила очі, не розуміючи, про який мур ідеться, проте Оскар поцілував її в коси і начебто мав непевне відчуття щастя, можливо, тільки від круасанів, які скидалися на півмісяці, а може, й від місяця вповні, нещадної машини його словесних ігор, що відчиняють двері й показують у пітьмі коридори, Ґладіс анітрохи не засмутилася, дізнавшись про новини, отже, отак воно, отже, вона перескочила мур, як і дівчата під місяцем уповні, вона справді у Веремії, атож, думав Оскар, є мур і відкрита вулиця, дарма що вся паризька поліція і шпигуни Ла-Плати мчать за дівчатками, знетямленими від карнавалу, позаду Алісії Кінтерос, позаду Ґладіс, що от-от кине в обличчя капітанові Педернері добре оплачувану посаду, вже не кажучи про пенсію.
* * *
гаразд, але я не розумію, чому ти так швидко заявив про свою поразку після тієї Іоланти / Слухай, Іоланти / Після Іоланти, і ти перейшов до онанізму, так би мовити, зі зброєю і спорядженням / Як я розумію, в тебе траплялися рецидиви, ти й далі повнився надії / Звісно, що таке кохання, як не рецидив / Проблема, хлопче, не в цьому, десь п’ятдесят ерудитів змарнували життя, запитуючи тінь Гоголя, чому він віддає перевагу мастурбації, а не шлюбові, вже не кажучи про Канта, раз на місяць під деревом, і, звичайно, в кожному випадку є едіпове або хромосоматичне пояснення, а в мене, безперечно, замало або забагато молекул β, але не це мене цікавить, хоча ти, звичайно, хапаєшся за уявлення про нормальність, наче це й досі рятівний жилет / Слухай, навіть якщо ми зводимо її лише до статистики, однак потрібне певне уявлення про нормальність, щоб маневрувати / Чого ж ти хочеш, припустімо, я ненормальний, тож і вважай мене за такого, мені байдужісінько тепер і до твоїх уявлень, і до твоїх суджень, якщо я розмовляю з тобою про це, то тільки тому, що ти і решта нормальних — досконалі лицеміри і хтось завжди і знову повинен грати роль блазня, і то не задля духу жертовності, бо чого б я жертвував собою задля тебе, нормального чоловіка, а задля, навіть не знаю, як сказати, наприклад, задля якогось нового створення / Прошу, не треба метафізики / Ні, хлопче, я кажу не про онтологічне створення, хоч і тут бракує кількох блазнів, щоб перевертати не один омлет, який готує пані Історія, а про інше створення, трохи схоже, якщо твоя ласка, на те, яке мав би запропонувати собі де Сад, це створення постає передусім як руйнування, переворот маріонеток, щоб згодом, коли-небудь прийшли страшні робітники, як казав той з Харара, або ота нова людина, якою так переймаються Маркос і зграя Веремії, і тоді я відчиняю двері й кажу, що ми всі Онан, передусім з очевидних причин дитинства, а крім того, тому, що самотня насолода, хоч яка, по-твоєму, недосконала, однобічна, егоїстична, брудна й таке інше, — аж ніяк не брак чогось і не заперечення чоловічих або жіночих рис, радше навпаки, ох, це спонукає тебе настовбурчити шерсть і поглядати на мене так, ніби ти ніколи не вдавався до мастурбації після чотирнадцяти років, клятий страус / Слухай, хлопче, я навіть рота не розкрив / Гаразд, ніхто не вимагає, щоб ти прилюдно або в церкві признавався про свою сексуальну активність, хоч яка її форма, краще реалізувати, ніж розповідати, але Веремія, щоб дати тобі приклад, який маємо під рукою, постає як захід із ліквідації химер, фальшивих бар’єрів з усім тим марксистським словником, якого мені бракує, але тепер ти сам можеш додати подумки ввесь список помилок, соціальних та індивідуальних вад, які треба ліквідувати, і оскільки, як я розумію, я повинен зробити і свій паралельний внесок, саме тому я й захищаю легітимність онанізму не тільки як вартісного самого по собі, бо сам по собі він мало що важить, а тому, що він допомагає здійснити інші численні виломи, які треба негайно практикувати в схемі антропоса / Гаразд, я згоден, але те саме можна стверджувати і про лесбіянство й багато інших речей, ощадну касу, лотерею, хіба я знаю / Безперечно, але погодься, що табу на гомосексуалізм почасти зазнало удару і тепер не тільки його практика щодня дедалі очевидніша, а й словесна присутність або наявність гомосексуалізму становить поширений і звичайний елемент словників і розмов за обіднім столом, натомість цього ще не сталося у випадку мастурбації, до якої вдаються всі, проте вона входить у мову лише як тема, актуальна наприкінці дитинства / Невже ти справді думаєш, що всі? / Авжеж, байдуже, одружені чи самотні. Тільки-но пара розлучається з якоїсь тимчасової причини, скажімо, через поїздку або агресивний грип, більшість людей мастурбує, а щодо неодружених, то немає потреби в анекдотах казарм, в’язниць і матроських кубриків, щоб знати про це, ти сам можеш удати кишенькового Альфреда Кінсі, запитай у жінок, з якими ти в дружніх стосунках, чи, лишившись самі, вони перед сном не гладять трохи пальчиком, і вони тобі скажуть, що так, бо в них це не так упадає у вічі, як у нас, признання в цьому не занапащає їхнього доброго імені та честі, тимчасом як серед чоловіків признання, що принаймні інколи ми мастурбуємо, означає в моральному і особистому аспектах утрату чоловічих рис, знемужнення того, хто признався або кого заскочили, і саме в цьому полягає ідіотія, в тому, що ми вдаємось до онанізму і признаємось у цьому, а потім практикуємо його під запиналом табу, і тому кожен стає новим Онаном, коли Юда сказав йому, щоб він спав із дружиною свого брата і забезпечив йому фальшиве потомство, а Онан не хотів, бо знав, що синів, яких він народить, не вважатимуть за його дітей, і мастурбував перед тим, як спати зі своєю невісткою, в технічному розумінні насправді то мав бути простий