Генрик Сенкевич – Хрестоносці (страница 149)

По цьому незмірному кладовищу сновигала челядь, збираючи зброю та знімаючи панцери з полеглих.

А вгорі, на червоному небі, вже вихрили і кружляли зграї ворон, круків та орлів, голосно каркаючи і радіючи із здобичі.

Біля ніг короля лежав не тільки віроломний Орден, — уся німецька могутність, яка досі заливала хвилею нещасні слов'янські країни, розбилася в той день спокутування об польські груди.

Слава ж тобі, велика, свята минувшино, слава тобі, жертовна кров, слава і честь на віки вічні!

Мацько і Збишко повернулись до Богданця. Старий рицар жив ще довго, а Збишко в розквіті сил і здоров'я діждався тієї щасливої хвилини, коли через одну браму виїжджав з Мальборга з слізьми на очах магістр хрестоносців, а через другу, на чолі війська, в'їжджав польський воєвода, щоб ім'ям короля і королівства взяти в володіння місто й цілу країну аж до сивих хвиль Балтики.

Сенкевич Г. Хрестоносці.

Київ: Державне видавництво художньої літератури, 1960.

Переклад з польської Степан Ковганюк

Скановано проектом польсько-українського електронного словника fealsoft.com