Фрэнк Херберт – Єретики Дюни (страница 98)

Була певна, що вже знає це, але мусила вдавати нерозуміння.

Вафф хотів відповісти: «Смерті всіх Бене Ґессерит!» Вони були надто небезпечними. Та їхню вартість годі було переоцінити. Він поринув у похмуре мовчання, дивлячись на Превелебних Матерів із задумливим виразом, який робив його ельфійське личко ще більш дитячим.

«Вередлива дитина», — подумала Тараза. Тоді перестерегла себе, що недооцінювати Ваффа небезпечно. Яйце Бене Тлейлакс розбиваєш лише для того, щоб знайти там чергове яйце — і так до нескінченності! Усе раз у раз поверталося до підозр Одраде стосовно суперечки, що й досі могла призвести до кривавого насилля у цій кімнаті. Чи тлейлаксу справді виявили, чого вони навчилися від блудниць та інших Загублених? Чи гхола був лише потенційною зброєю тлейлаксу?

Тараза вирішила ще раз штрикнути й підштовхнути Ваффа, скориставшись підходом, названим її Радою як «Аналіз 9». Тією ж мовою ісламіяту сказала:

— Чи зганьбиш ти себе у країні Пророка? Ти не ділився з нами так щиро, як запевняв.

— Ми розповіли вам про сексуальну…

— Ви не все розповіли! — перебила його. — Через гхолу, і ми це знаємо.

Вона бачила його реакцію. Він був загнаною у глухий кут твариною. Такі тварини вкрай небезпечні. Колись вона бачила собаку — безпородного пса з підібганим хвостом, здичавілого потомка давніх домашніх улюбленців із планети Дан. Гурт хлопчаків загнав його в кут. Тварина кинулася на своїх кривдників, пробиваючи собі дорогу до свободи з цілковито несподіваною жорстокістю. Двоє хлопчаків зосталися каліками на все життя, лише один вийшов неушкодженим! Зараз Вафф скидався на цю тварину. Бачила, що його руки тягнуться до зброї, але тлейлаксу й бене-ґессеритки напрочуд старанно обшукали одні одних перед зустріччю. Була певна, що зброї він не мав. А все ж…

Вафф заговорив, напружено приховуючи невпевненість:

— Думаєш, я не розумію, що ви сподіваєтеся керувати нами!

— І це та гнилизна, яку принесли з собою люди з Розсіяння, — промовила вона. — Гнилизна серцевини.

Ваффова поведінка змінилася. Неможливо було проігнорувати глибші наслідки думок Бене Ґессерит. Невже вона сіяла незгоду?

— Пророк вклав дороговказ, що цокає у мозку кожної людини, однаково з Розсіяння вона чи ні, — промовила Тараза. — Він повернув їх до нас з усією незайманою гнилизною.

Вафф заскреготів зубами. Що вона робить? Якусь мить плекав шалену думку, що Сестринство затуманило його свідомість якимось таємним наркотиком, розприсканим у повітрі. Вони знали те, що було недоступно іншим! Переводив погляд від Тарази до Одраде і знову до Тарази. Знав, що, пройшовши крізь низку гхолівських воскресінь, він є старим, але не таким, як Бене Ґессерит. Оці люди були старими! Рідко мали старечий вигляд, та були старими, старшими за все, що він смів уявити.

Тараза думала так само. Бачила блиск глибшого розуміння у Ваффових очах. Необхідність відчинила двері новим способам мислення. Як глибоко сягнули тлейлаксу? Його очі були такими старими! Відчувала: те, що було колись мозком Панів тлейлаксу, стало тепер чимось іншим, голографічним записом, з якого стерто певні емоції. Принаймні ті, що можуть призвести до послаблення. Вона поділяла ту недовіру до емоцій, яку підозрювала в ньому. Це той зв’язок, що їх об’єднував?

Тропізм спільних думок.

— Кажеш, що ви послаблюєте хватку, — пробурмотів Вафф, — та я відчуваю, як ваші пальці стискають мою горлянку.

— Бо ця хватка й на нашій горлянці, — відповіла вона. — Дехто з ваших Загублених повернувся до вас. Жодна Превелебна Мати не повернулася з Розсіяння.

— Але ж ти казала, що ви знаєте все…

— Ми маємо інші шляхи здобуття знань. Як ти думаєш, що сталося з Превелебними Матерями, посланими нами в Розсіяння?

— Спільна катастрофа? — Він хитнув головою. Це була цілковито нова інформація. Ніхто з поворотців-тлейлаксу не згадав про таке й словом. Ця розбіжність підкинула хмизу у вогонь його підозр. Кому він мав вірити?

— Їх розбещено, — промовила Тараза. — Вони стали відступницями.

Одраде, почувши загальні підозри, уперше відкрито висловлені Матір’ю Настоятелькою, відчула величезну силу, що приховувалася за простим Таразиним твердженням. Це її перелякало. Вона знала ресурси, запасні плани, методи імпровізації, до яких могла вдатися Превелебна Мати, щоб подолати перепони. І щось там зуміло все це перебороти?

Не дочекавшись відповіді Ваффа, Тараза сказала:

— Ти приходиш до нас із брудними руками.

— Ви смієте таке казати? — промовив Вафф. — Ви, що й далі вичерпуєте наші ресурси способами, яких навчилися від матері вашого башара?

— Ми знали, що ви можете дозволити собі втрати, маючи ресурси з Розсіяння, — сказала Тараза.

Вафф глибоко, з тремтінням вдихнув. Тож Бене Ґессерит знають навіть це. Він почасти розумів, як вони про це довідалися. Що ж, слід знайти спосіб повернути собі контроль над фальшивим Туеком. Ракіс — ось приз, якого справді добивалися люди з Розсіяння і якого можуть ще вимагати від тлейлаксу.

Тараза ще ближче підступила до Ваффа, самотня і беззахисна. Бачила, як напружуються її охоронниці. Шіана зробила малий крок до Матері Настоятельки, але Одраде її відтягла.

Одраде зосередила увагу на Матері Настоятельці, а не на потенційних нападниках. Невже тлейлаксу вірили, що Бене Ґессерит їм служитимуть? Тараза, без сумніву, перевіряла межі цієї віри. Та ще й мовою ісламіяту. Проте зараз вона здавалася дуже самотньою, стояла так далеко від своїх охоронниць, так близько до Ваффа і його людей. Куди тепер приведуть Ваффа його очевидні підозри?

Тараза здригнулася.

Одраде помітила це. Тараза була дуже худою з дитинства і ніколи не набирала зайвого жиру. Це робило її вкрай вразливою на зміни температури. Не терпіла холоду, але Одраде не відчула зміни температури в приміщенні. Отже, Тараза ухвалила небезпечне рішення, настільки небезпечне, що власне тіло її зрадило. Вочевидь, небезпечне не для неї самої, а для Сестринства. Це був найстрашніший злочин Бене Ґессерит — зрада свого ордену.

— Ми служитимемо вам усіма шляхами, крім одного, — промовила Тараза. — Ніколи не станемо інкубаторами для гхол!

Вафф зблід. Тараза продовжувала:

— Ніхто з нас не є цієї миті й ніколи не стане… — вона помовчала, — аксолотлевим контейнером.

Вафф здійняв руку, починаючи жест, знайомий кожній Превелебній Матері: сигнал лицеплясам атакувати. Тараза вказала на цю підняту руку.

— Якщо виконаєш цей жест, тлейлаксу втратять усе. Божа посланниця, — Тараза через плече кивнула в бік Шіани, — відвернеться від тебе, а слова Пророка перетворяться на пил у твоїх устах.

Такі слова ще й мовою ісламіяту — цього було для Ваффа занадто. Він опустив руку, але й далі грізно позирав на Таразу.

— Моя амбасадорка сказала, що ми поділимося всіма знан­нями, — промовила Тараза. — Ти сказав, що ви поділитеся теж. Посланниця Божа слухає вухами Пророка! Що ллє туди Абдл тлейлаксу?

Плечі Ваффа поникли.

Тараза повернулася до нього спиною. Це був артистичний рух, але й вона сама, і інші присутні Превелебні Матері знали, що зараз їй жодна небезпека не загрожує. Дивлячись крізь кімнату на Одраде, Тараза дозволила собі всміхнутися. Знала, що Одраде правильно витлумачить цю усмішку. Настав час для невеликого бене-ґессеритського покарання!

— Тлейлаксу прагнуть Атрідок для розплоду, — сказала Тараза. — Я даю вам Дарві Одраде. Буде доставлено й інших.

Вафф ухвалив рішення.

— Ви, може, багато знаєте про Всечесних Матрон, — сказав він, — але не…

— Блудниць! — обернулася до нього Тараза.

— Як забажаєш. Та є дещо, про що ти, судячи з твоїх слів, не знаєш. Припечатую нашу угоду, кажучи це тобі. Вони можуть посилити відчуття оргазму, поширивши його на все тіло мужчини. Досягають повного чуттєвого втягнення партнера. Постають множинні хвилі оргазму, які можуть бути розтягнені… жінкою на тривалий період.

— Повне втягнення? — Тараза не намагалася приховати здивування.

Одраде теж слухала з почуттям шоку, бачила, що його поділяють усі присутні сестри, навіть аколітки. Тільки Шіана, схоже, не розуміла.

— Кажу тобі, Мати Настоятелько Таразо, — промовив Вафф, сяючи усмішкою, — ми зняли з них копію, а тоді відтворили це вже з власними людьми. Навіть я! Впавши у гнів, я наказав лицеплясові, що виконував… жіночу роль, самознищитися. Ніхто! Кажу, ніхто не може мати такої влади наді мною!

— Такої влади?

— Якби це була одна з тих… тих блудниць, як ти їх називаєш, я без заперечення підкорився б їй у всьому. — Він здригнувся. — Мені ледь вистачило волі… знищити… — Він труснув головою, збентежений цим спогадом. — Гнів порятував мене.

Тараза спробувала зглитнути пересохлим горлом.

— Як…

— Як це робиться? Дуже добре! Та, перш ніж поділитися цим знанням, застерігаю всіх: якщо хтось із вас спробує колись здобути таку владу над одним із нас, настане кривава різанина! Ми приготували наш Домел і всіх наших людей. За найменшої підозри, що ви добиваєтеся такої влади над нами, ми відповімо вбивством усіх Превелебних Матерів, до яких дістанемося!

— Ніхто з нас не зробив би цього, але не через твою погрозу. Нас стримує розуміння, що це б нас знищило. У вашій кривавій різанині не виникло б потреби.

— О? То чого ж це не нищить тих… тих блудниць?

— Нищить! Так само як усіх, кого вони торкаються!

— Це не знищило мене!

— Бог захистив тебе, мій Абдле, — промовила Тараза. — Як він захищає всіх своїх вірних.