Филип Дик – Повне зібрання короткої прози. Том 2 (страница 144)
Оберт колеса, 8 липня 1953.
Останній з володарів (Охоронне агентство), 15 липня 1953.
Тут я довіряю управління роботу, роботу, який є жертовним слугою, у певному сенсі Христом. Лідер у ролі слуги людства, лідер, якого, можливо, слід позбутися. У цій історії немає однозначної моралі. Чи справді нам потрібен лідер, чи ми самі маємо про себе подбати? В теорії, звичайно, самі, але іноді між теорією і практикою пролягає прірва. Цікаво, що я б радше довірив управління саме роботу, а не андроїду. Можливо тому, що робот не намагається обманювати нас, видаючи себе за те, чим не є (1978).
Батькова подоба, 21 липня 1953.
Коли я був дуже малим, у мене завжди виникало враження, що мій батько — це насправді дві людини. Одна добра, інша — зла. Добрий батько зникав, а злий займав його місце. Гадаю, у багатьох дітей є це відчуття. Але що якби так було насправді? Сюжет цього оповідання є ще одним прикладом, коли оманливе інстинктивне відчуття в якийсь спосіб перестає бути оманливим. Ба більше, тобі навіть не можна поділитися цим своїм відкриттям. На щастя, про нього можна поговорити з іншими дітьми, бо діти зрозуміють, вони мудріші за дорослих... Тут я мало не сказав: «мудріші за людей» (1976).
Дивний рай (Самопожертва), 4 серпня 1953.
Тоні і жуки, 31 серпня 1953.
Ніщ-О (Божевільний Лемюель), 31 серпня 1953.
Прислужитися володареві (Будьте як боги!), 21 жовтня 1953 року.
Виставковий експонат, 21 жовтня 1953.