Эндрю Мэйн – Між фазами Місяця (страница 46)
Дійшовши до кінця коридору, я намагаюся розв’язати задачу комівояжера й опрацювати всі двері на чотирнадцятому якомога швидше. Цікаво, що я робитиму, якщо так і не знайду відбитків, бо хтось просто йому відчинив. Південна гостинність, хай їй грець.
На все свій час, Тео. Завжди можна припаркуватися біля ліфтів стоянки й почекати на нього.
Можна навіть поставити камеру в головних ліфтах і сфокусувати на кнопках.
Варіанти є, кажу я собі. Відсутність яскравих плям — це ще не кінець світу. Принаймні не для мене.
Мені не дає спокою думка, що Іграшковий Майстер уже обрав собі жертву і ловить мить, аби схопити її на вулиці.
З появою Ордаво Сімса я почав підозрювати про спільника. Він міг скористатися болторізом і викрасти велосипед Крістофера Бострома, щоб легше було підкинути малого додому. Неважко уявити, як розчарований хлопчик, засмучений через викрадення велосипеда, стає емоційно вразливою, легкою здобиччю для людини, яка кличе до себе в машину й обіцяє подарувати новий.
Ця думка настільки виводить мене з рівноваги, що я перевіряю двері й іду далі коридором, не усвідомлюючи, що побачив яскраві плями.
Кидаюся назад, іще раз стаю на коліно й зазираю в коробку.
Іграшковий Майстер заходив у ці двері.
Фотографую їх на свій айфон. І завдяки стійкості суспензійного агента, яким укриті бактерії, отримую частковий відбиток пальця.
Він був тут кілька годин тому…
У мене крижаніє кров.
Прямо тут…
Торкався цих дверей.
Іграшковий Майстер — більше не примара. Це справжня людина, з якою ми існуємо в одній площині.
Я роблю крок назад, аби глянути, куди саме він зайшов. Це його офіс? Чи він навідувався сюди у справах? Навіщо?
Поки я читаю напис на дверях, за ними хтось відповідає на телефонний дзвінок. Ніколи в житті кілька простих слів не змушували моє серце так скажено калатати.
Я, трясця, ціпенію.
На табличці написано: «Міністерство національної безпеки».
Розділ 50. Безпечне місце
У нього могла бути тисяча причин сюди зайти. І від будь-якої з них на душі стає по-справжньому неспокійно. Мене жахає сама думка, що така страшна людина могла спокійно побувати тут, доки на іншому боці країни правоохоронці намагаються зібрати докупи її моторошні злочини.
Спантеличує ще й те, що це лиш філія, а не головне управління. В таких місцях займаються операціями, на проведення яких бракує місця, або ж тими, які слід проводити окремо. Питання в тому, які саме це операції.
Рука натискає кнопку біля дверей, перш ніж мозок устигає обміркувати, обачно це чи ні.
Раптом він відповість?
— Чим я можу вам допомогти? — питає чоловічий голос у домофоні.
Я підводжу погляд і помічаю маленьку камеру, спрямовану на мене. Чи бачили вони, як я перевіряв дверну ручку своєю коробкою? Чи доведеться відповідати на якісь незручні запитання, аби потрапити всередину?
Я дістаю з кишені посвідчення підрядника РУМО й підношу до камери.
— Вітаю… хотів би запитати про людину, яка може тут працювати.
Двері з дзижчанням відчиняються.
— Заходьте, докторе Крей.
Їхня камера обладнана системою розпізнавання зображень, яка миттю зчитує мій бейдж. Тепер у них є не тільки моє ім’я — вони знають про мене все.
Я хапаюся за ручку дверей — ту ж саму, до якої торкався він, — і заходжу.
Офіс невеличкий. За стійкою — ряд скляних дверей. Праворуч — звичайні зачинені двері. Гадаю, вони ведуть до ще одного офісного приміщення. Це означало б, що офіс міністерства має ще один, непозначений вхід.
Перед комп’ютером сидить молодий білий чоловік у білій сорочці та краватці. Біля клавіатури лежить надкушений сендвіч.
— Чим я можу вам допомогти? — привітно питає він. — Майже всі вже розійшлися.
Я дивлюся на скляні двері за його спиною й читаю, що на них написано:
Джек Міллер: помічник заступника — міжнародний відділ
Кім Данн: міжнародні зв’язки
Картер Валчек: міжнародні комунікації
Шпигуни. І повторюване слово «міжнародні» натякає, що цікавлять їх не внутрішні справи країни. Це працівники розвідувальних агентств, які спілкуються з іншими закордонними урядовими шпигунами. Займаються прихованою антитерористичною діяльністю. Прихованою, бо на табличці немає й згадки про тероризм чи наркотики.
Єдина причина, чому мене впустили всередину, — візитка РУМО. Інакше відправили б у головний офіс. Я в цьому впевнений.
Я вигадую переконливу брехню, що не заведе мене в пастку власних помилок.
— Я був у іншому офісі… мене відправили сюди.
Дістаю з кишені роздруківку зі своєї шпигунської камери — ту, гіршу версію.
— Одну мою колегу поранили під час пограбування. Ми шукаємо свідків. За її словами, безпосередньо перед нападом вона спілкувалася з цим чоловіком і він може підтвердити її свідчення.
Черговий дивиться на фото, зиркає на мене, а тоді знову повертається до знімка. Кволо хитає головою. Це несвідомий рух людини, що каже неправду.
— Хіба він не тут працює?
Він киває головою дещо виразніше — так, як зазвичай погоджуються з чимось правдивим.
— Ні. Він тут не працює.
Я міг би попросити перевірити записи камер, та це порушення безпеки, а він нізащо не суперечитиме власній брехні.
Іграшковий Майстер був тут. Можливо, він тут не працює, та мав досить вагомі причини, аби цьому чоловікові зараз доводилося брехати.
— То це справа РУМО? — питає він, розуміючи, що мене не слід було впускати.
— Не можу сказати, — відповідаю, лишаючи його сам на сам із власними підозрами.
— Ну, я розпитаю. Дайте номер людини, через яку я зможу з вами зв’язатися.
Я на дев'яносто дев'ять відсотків упевнений, що цей чоловік знає Іграшкового Майстра, але, підозрюю, не здогадується, ким той є насправді. Якщо, лишивши фото й лівий номер, я накличу на Іграшкового Майстра більше підозр — тим краще.
Я записую номер і передаю черговому.
— Будемо раді будь-якій допомозі.
А тоді додаю, намагаючись звучати лиховісно:
— Нам треба дещо у нього спитати про Лос-Анджелес.
Черговий бере знімок і кладе на стійку, не глянувши повторно й навіть не прочитавши номер.
— Я порозпитую, — каже він.
Я дякую йому і повертаюся в коридор. Якби не камера над входом, приклав би вухо до дверей і спробував підслухати, кому він телефонує з приводу мого візиту.
Повернення до машини сповнене запитань і гіпотетичних сценаріїв.
Що може пов’язувати Іграшкового Майстра з міністерством нацбезпеки?
Він інформатор? На кого він доносить? І про що?