Эндрю Мэйн – Хованки з хижаком (страница 20)
Малюю широке коло:
— Ось це — ареал Варта з бази даних «Великої Ведмедиці». Як вам відомо, це був місцевий ґризлі. Ймовірний підозрюваний. Проте у зразку з місця вбивства Джуніпер була шерстина, яка належить ведмедю геть не з цих країв. Він міг перейти на територію Варта. І, можливо, вона опинилася між ними. На місці вбивства знайшли ДНК Варта?
— Ми знайшли відповідні шерстини, — сказав судмедексперт.
— Шерстини ґризлі, так? Але без ДНК?
Він хитає головою.
Я малюю широке коло навколо хрестика Джуніпер.
— Отже, ми не маємо доказів, що Варт узагалі туди забрідав. Лише доказ, що там був інший ведмідь.
— Це ви так кажете, — відповідає жінка. — Але ви єдиний, хто має магічну здатність видобувати ДНК зі стрижнів шерстин. Мені б таку.
Раптом я розумію, хто це.
— Ви докторка Кендалл?
— Так.
— Я допоможу вам провести незалежну перевірку.
Я певен, що Джуліан дасть їм доступ до своєї лабораторії.
— Зараз важливо те, що на носі прес-конференція, і заявляти, що ви впіймали ведмедя, було б безвідповідально та необачно. Десь там досі бродить ведмідь-убивця. Ба гірше, ми навіть не знаємо, чому він убив Джуніпер.
Шерифка Тайсон переводить напружений погляд на Річардса.
— Це можливо?
Він робить глибокий вдих.
— Ми знайшли її кров на шерсті ведмедя.
— Так, — киває вона, — проте ведмеді часто крутяться біля здобичі інших ведмедів.
— Таке трапляється, — знезброєний, Річардс опускає голову. — Можливо. Дуже можливо. Дідько... Я сподівався, ми впіймали виродка. Це погано. Ба гірше, я міг убити невинного ведмедя.
— Скасовуємо прес-конференцію? — питає Ґленн.
Тайсон хитає головою.
— Ні. Ми з’ясували, як вона загинула. Можемо повідомити, що частина інформації є таємною в інтересах слідства. Скажемо, щоб люди були обережними.
Вона зиркає на мене.
— Моліться, щоб ви не помилялися.
Її натиск змушує мене відступити на крок. Я натикаюся на дошку.
— Я дуже ретельно все вивірив.
— Здається, він пройшовся по всій моїй базі даних, — зауважує Кендалл, проглядаючи щось на своєму телефоні — мабуть, записи в базі.
— Ви знайшли збіг?
— Так... це UA.221.999.
Я чекаю, доки вона оголосить їм прізвисько звіра.
— Також відомий як Патрач.
— Господи, — бурмоче Ґленн. — Цього нам тільки бракувало. Гризлі на ймення Патрач, що гуляє на волі.
— Ви впевнені, що ДНК саме його? — питає Кендалл.
— Цілком, — без тіні сумніву відповідаю я. — Я перевірив декілька разів.
Вона хитає головою.
— Тоді, здається, ви помилилися.
— Помилився?
Кендалл зітхає з полегшенням.
— Докторе Крей, UA.221.999, відомий також як Патрач, помер минулого року.
— Помер?
Я намагаюся усвідомити сказане.
— Так. Я сама оглядала труп, коли ми вилучали його нашийник із GPS. Патрач дуже навіть мертвий.
Вона вказує на дошку.
— Швидше за все, ця шерстина потрапила у зразок випадково. Можливо, стара шерстина опинилась на Джуніпер, коли вона зачепилася за якусь колоду. А може, на хутрі Варта досі було трохи шерсті Патрача. Та я знаю напевне, що її не вбивав ведмідь-примара.
Я відчуваю на собі погляди кожного присутнього в залі: вони усвідомлюють, що увесь цей час розважали дурника.
Кендалл злегка похитує головою.
— Слава богу, — бурмоче Річардс.
У мене німіють кінцівки. Маркер випадає з рук і котиться підлогою.
— Докторе Крей, залиште нас, — наказує шерифка Тайсон. — Після конференції я поговорю з детективом Ґленном і вирішу, що з вами робити — арештувати чи відправити до психіатра.
Її слова мене мало турбують, позаяк думки охоплює нове усвідомлення.
Відкриття Кендалл — не те, чим здається.
— Ви що, не розумієте? — тихо запитую я.
На мене не звертають уваги. Усі повертаються до обговорення конференції.
Мене млоїть.
Вони не розуміють.
Це ж так очевидно.
Ось чому перш за все заарештували мене.
Ось чому Джуніпер тікала не туди.
Тепер усе прояснилося.
— Ви не розумієте?! — вигукую я.
Усі погляди знову на мені.
— Офіцере, — кричить Тайсон у відчинені двері. — Виведіть звідси цього чоловіка.
Я не звертаю на неї уваги і вдаряю рукою по точці на мапі, де знайшли Джуніпер.
— Ви що, подуріли? Її вбив не ведмідь! Її вбив хтось, хто хотів, щоб усі так думали!