Энди Уир – Марсіянин (страница 23)

Звісно, мене можуть і не врятувати. Та я вже не буду сам.

Працюючи біля Патфайндера, я увесь час уявляв цей момент. Гадав, що скакатиму, кричатиму, можливо покажу Марсові середній палець (бо вся ця планета - мій ворог), та нічого такого не відбулось. Повернувшись у Габ і знявши скафандр, я сів на землю та заплакав. Я кілька хвилин голосив, як дитина. Врешті голосіння перейшло у тихі схлипування, а потім мене пойняв великий спокій.

Приємний спокій.

На думку спало: тепер, коли з’явився дійсний шанс на порятунок, треба бути обережнішим з нескромними записами у журналі. Як видаляти записи із нього? Очевидного способу немає… Але цим я займусь пізніше, а поки що у мене важливіші справи. Наприклад, поговорити з людьми

- Ми отримали вузьконаправлений сигнал у відповідь лише півгодини тому, - сказав Венкат до гурту журналістів. - Ми негайно наказали Патфайндеру зняти панорамне зображення. Сподіваємось, Уотні має якесь повідомлення для нас. Питання?

Здійнявся ліс рук.

- Кеті, почнімо з тебе, - сказав Венкат, вказуючи на неї.

- дякую, - сказала вона. - Чи вдалось зв’язатись з Соджорнером?

- На жаль, ні, - відповів він. - Лендер не зміг зв’язатись з Соджорнером, а напрямки ми не можемо з ним контактувати.

- Що могло трапитись з Соджорнером?

- Навіть припустити не можу, - сказав Венкат. - Після такого довгого часу перебування на Марсі будь-що могло з ним трапитись.

- Найімовірніший здогад?

- Наймовірніше на нашу думку, що він забрав його до Габу. Сигнал Лендера не досягне Соджорнера через полотно Габу. - Вказуючи на іншого репортера, він сказав, - Ви, там.

- Марті Вест, Ен-Бі-Сі Н’юс, - сказав Марті. - Як ви спілкуватиметесь із Уотні, коли усе запрацює і буде налаштовано?

- Це залежить від Уотні, - сказав Венкат. - Усе що у нас є для роботи, це камера. Він може писати нотатки і тримати на видноті. Але як ми відповідатимемо - це складніше.

- Чому? - спитав Марті.

- Тому що у нас є лише камера платформи. Це єдина рухома частина. Є багато способів перадати інформацію туди за допомогою лише обертання платформи, але нема шляху розказати про них Уотні. Він повинен сам щось вигадати і розказати нам. Ми виконаємо його вказівки.

Вказуючи на наступного репортера, він сказав:

- Прошу.

- Джил Голбрук, Бі-Бі-Сі. Враховуючи 32-оххвилинну передачу туди-сюди при єдинім засобі спілкування - обертовій платформі, це буде безнадійно повільна розмова, чи не так?

- Так, це правда, - підтвердив Венкат. - Нині на Ацідилійській рівнині світанок, а тут у Пасадені щойно за 3-ю д.п. Ми будемо тут усю ніч, і це лише початок. Більше ніяких питань, панорама має саме надійти за кілька хвилин. Ми триматимемо вас у курсі.

Швидко лишивши кімнату для преси, Венкат заспішив залою униз до тимчасового контрольного центру Патфайндера. Він протиснувся крізь натовп до зв’язкової панелі.

- Є щось, Тіме?

- Звісно, - відповів той. - Та ми витріщаємося на цей чорний екран, тому що це цікавіше, ніж зображення Марса.

- А ти хитро роблений, Тіме, - сказав Венкат.

- Врахую.

До них протиснувся Брюс.

- За годинником ще кілька секунд, - сказав він.

Залишок часу минув у тиші.

- Щось з’являється, - сказав Тім. - Угу. Це панорама.

Кімнатою розливалось загальне послаблення напруження відповідно до повільної появи зображення, одна вертикальна смужка за одною.

- Марсіянська поверхня… - сказав Венкат відповідно до появи смужок. - Ще поверхня…

- Ребро Габа! - сказав Брюс, тицяючи у екран.

- Габ, - усміхнувся Венкат. - Ще більше Габу… ще Габ… чи це повідомлення? Це повідомлення!

Вертикальні смужки відкрили написану від руки цидулку, яка стояла перед камерою на тонкому металевому стрижневі.

- Ми отримали повідомлення від Марка! - оголосив на усю кімнату Венкат .

Оплески заповнили кімнату, а потім швидко стихли.

- Що він каже? - спитав хтось.

Венкат прихилився ближче до екрану.

- Ту сказано… “Я писатиму тут питання - Ви приймаєте трансляцію?”

- Гаразд?.. - сказав Брюс.

- Це те, що він каже, - Венкат знизав плечима.

- Ще напис, - сказав Тім, вказавши на екран після того, як повільний рух даних відкрив усе.

Венкат знову прихилився.

- Цей говорить “Направте сюди, якщо так”.

- Добре, я бачу до чого воно йде, - сказав Брюс.

- Тут ще й третій напис, - сказав Тім.

- “Направте сюди, якщо ні”, - прочитав Венкат. - “Ми часто перевірятимемо щодо відповіді”.

Венкат склав руки на грудях.

- Гаразд. У нас є зв’язок з Марком. Тіме, направ камеру на “Так”. Потім почни робити знімки щодесять хвилин, доки він не напише нове питання.

“Так!” Вони сказали “Так!”

Я не збуджувався такою мірою через “так” з часу випускного вечора!

Гаразд, треба заспокоїтись.

У мене обмеження кількість паперу, з яким я можу працювати. Ці картки були призначені для позначення зразків. У мене приблизно 50 карток. Можна використати обидва боки, а коли всі скінчаться, то можна знову їх використати, здряпавши старі питання.

Мітник Шарпі (прим.п., Sharpie - великий американський виробник писарського приладдя, головним чином ручок-мітників для письма), яким я користуюсь, протримається значно довше за картки, то ж атрамент - не проблема. Але мені доводиться робити усі написи всередині Габу. Я не знаю, з якої галюциногенної гидотимати той атрамент зроблено, але він точно викіпатиме при 1/90 атмосфери.

Я використовую старі частини масиву антен, щоб тримати картки. У цьому є певна іронія.

Нам потрібно говорити швидше ніж “так/ні” питання щопівгодини. Камера може обертатись на 360 градусів, і у мене є вдосталь деталей антени. Час створити абетку. Але просто використати букви від А до Z я не можу. Мої Питаннєві Картки дають 27 карток навколо лендера. Кожна отримає лише 13 градусів дуги. Навіть якщо ЛРР бездоганно направить камеру, все одно лишатиметься велика імовірність, що я не знатиму, яку саме букву вони мають на увазі.

Тому треба використовувати ASCII. (прим.п., англ. American Standard Code for Information Interchange. В обчислювальній техніці - система кодів, у якій числа від 0 до 255 включно поставлені у відповідність літерам, цифрам і символам пунктуації) Це те, що дозволяє комп’ютерам працювати з символами. Кожен символ має числовий код між 0 і 255. Значення між 0 і 255 можна виразити 2-ма шістнадцятковими цифрами. Надсилаючи мені пари гекс-цифр (прим-п., від англ. hexadecimal), вони вказуватимуть будь-які символи, разом з числами, розділовими знаками і под.

Звідки мені знати, які числа яким символам пасують? Річ у тім, що Джогансенів лептоп - це просто скарбниця інформації. Я не сумнівався, що десь у ньому вона берегла таблицю ASCII символів. Усі ґіки мають таку.

То ж я зроблю картки для цифр від 0 до 9, і для букв від А до F. Так буде 16 карток навколо камери і ще Питаннєва картка.17 карток приводять до 21 градуса на кожну. З цим набагато легше буде впоратись.

Час братись до роботи!

Пишіть за допомогою ASCII. Номери 0-F з кроком 21 градус. Дивитимусь за камерою з 11:00 мого часу. Коли закінчите повідомлення, повертайтесь у це положення. Чекайте 20 хвилин після закінчення перед зйомкою світлини (щоб я встиг написати і поставити відповідь). Повторюйте наприкінці кожної години.

С...Т...А...Т...У...С

Фізичний проблем нема. Усі системи Габу діють. Їм 3/4 порції. Успішно вирощую рослини у Габі на культивованому ґрунті. Становище - не провина команди Аресу 3. Не пощастило.

Я...К...Ж...И...В...И...Й