Елена Заславская – Год войны. Луганск-2015 (страница 2)

Ляжуть поряд У ковилі, Гарячі від крові, Солоні від крові, Червоні від крові Луганських синів. Так насувається доля — Людожерським бажанням війни. 2 Як насувається доля? Під мінометний грім. Спочатку тремтять долоні, Але потім Міцніше тримаєш Свій АК-47, Або що там є під рукою. В окопі, Як у прірві, що розірвала навпіл Небо моє волошкове Й поля мої золоті. Так насувається доля, А ти все кричиш їй: «Стій!». 3 Як насувається доля? Сльозами дітей, матерів, Йде труна за труною, Горе заходе у дім, І раптом сльози застигають у горлі, І серце вже не тремтить, І цієї самої миті все, що лишається тим, Хто йде по моїй землі, — Це сором. Бо доля – це ми, Ті, що обрали опір І святий обов’язок боротьби.

Едут-едут БТРы

По донбасской стороне И наследники Бандеры Все расселись на броне И сверкают касками, Лица скрыты масками, На шевронах свастики, Ищут, где здесь ватники, Не спасать, не защищать — Едут-едут зачищать: «Москаляку на гілляку, І на палю комуняку!» Если так, то я здесь первый, Первый русский коммунист, Дед не сдрейфил в 41, Да и я не лыком шит! По ту сторону прицела Поднял голову фашизм, Не проедут БТРы, Я отдам за это жизнь. Русский – значит, не сдается, Все поставлю я на кон, Ради мира, ради солнца, Что зашло за террикон.

На главной баррикаде

08.05.2014 На главной баррикаде В белой балаклаве Он глядит на Смерть. А она-то вся при параде,