Найперша наша дія,
Великі і малії
Дослідники усього, —
Підготувать каное.
— Це кредо полінезійського шукача пригод, — театрально пояснила Туту й підвела руки до неба.
Кейсі несамовито забила в барабан. Ми з Джессікою почали повторювати за нею. Дівчатка, які до цього супроводили слова Туту повільними рухами рук, тепер танцювали несамовито, піднісши руки до неба.
Туту всміхнулась і знову повільно, ритмічно загойдала стегнами під музику укулеле. Коли наше несамовите биття в барабани сповільнилося, вона провела рукою по грудях
— На світі жив моряк дурний,
Який багато днів
Збирався в мандри, та зібрать
Каное не зумів.
Усе, що хтів узяти,
На березі розклав,
Важливе й непотрібне,
І тут він сплохував.
Весло, спис, дошку, капелюх,
Важливі в мандрах всіх,
Останніми покласти хтів
І відкладав убік.
На березі зібрався люд,
І точно знав усяк,
Хоч звідки він туди прийшов,
Що взяти мав моряк.
«Візьми оце, візьми оце!» —
Кричали йому ті,
Хто в океані не бував
Ніколи у житті.
«Візьми оте, візьми оте!» —
Хтось інший закликав,
Хто лиш хотів усе життя
Пригод або забав.
Цей ґвалт годинами тривав
І не вщухав ніяк,
І прислухався до усіх
Наш дурничок-моряк.
Речей в каное він набрав
Не менш як сто разів,
А того, що любив найбільш,
Покласти не зумів.
«Візьми оце, візьми оце!» —
Гукали знов і знов.
«Візьми оте, візьми оте!» —
Луною крик ішов.
«Це наостанок», — заявив
Моряк про головне
Й тепер свого каное
Ніяк не відштовхне.
«Як бути тут?» — Він засмутивсь.
Що втрапив у капкан,
І все одно не захотів
Ніяк змінити план.
Минали дні і ночі,
Вже зливи почались.
Чи можна у сезон дощів
Відплисти хоч кудись?
УГА-УГА-УГА-УГА
УГА-УГА-УГА-УГА
Майк став наспівувати. Емма й Софія долучилися до нього, корчачи кумедні гримаси, через які вони почали скидатися не на людей, а на вирізьблені тотеми.
Кейсі всміхнулась і позирнула на нас. Кивнула, підказуючи, що варто долучитися до наспіву. Ми так і зробили, голосно сміючись із дівчаток і повторюючи «уга-уга».
Туту голосно й театрально проказала:
— Залютувало небо. Повіяв вітер: у-у-у-у-у-у!
На цих словах Емма й Софія розвернулись одна до одної, швидко вдихнули й дмухнули одна одній в обличчя. А тоді відразу засміялись.
Я зареготав і повернувся до Джессіки. Вона дмухнула мені в обличчя. Я зареготав ще більше.
УГА-УГА-УГА-УГА
УГА-УГА-УГА-УГА 
