Джоан Роулинг – Бентежна кров (страница 111)
— Але нащо Марго стільки років чекала, перш ніж розвіяти чи підтвердити свої підзори щодо сну про подушку? — спитав Страйк і сам відповів, перш ніж це зробила Робін: — Справді, люди іноді багато років збираються на думці. Чи на силі.
Він повернув Робін ксерокопії.
— Якщо за пасажем про Скорпіона стоїть ця історія, то Сатчвелл — головний підозрюваний.
— Я так і не знаю його адреси в Греції,— винувато промовила Робін.
— Ми його знайдемо через другу сестру, якщо буде треба.
Страйк ковтнув кави, а тоді несамохіть спитав:
— А про астероїди що ти там казала?
Робін погортала записник і показала Страйкові сторінку, яку вивчала в Лемінгтон-Спа — «рогату сторінку», як вона її подумки називала.
— Розслідуючи справу далі, Талбот, вочевидь, узагалі відмовився від стандартної астрології. Гадаю, Шмідт його так заплутав, що працювати з нею вже не виходило, тож Талбот почав вигадувати власну систему. Він вирахував положення астероїдів у вечір, коли зникла Марго. Ось, дивися...
Робін показала на символ
— Цей символ позначає астероїд Афіна Паллада — пам’ятаєш той потворний годинник в будинку в Фіппсів? — а Талбот ним позначає Марго. Астероїд Афіна Паллада був у Десятому домі зодіаку в той вечір, коли зникла Марго, а управляє Десятим домом Козеріг. Також Десятий дім — дім бізнесу, вищих класів і верхніх поверхів.
— Ти думаєш, Марго досі десь у когось на горищі?
Робін усміхнулася, але знову не відступила.
— А тепер дивися...— вона нахилила нотатник до Страйка.— Якщо вважати, що всі астероїди позначають людей, то ось маємо Цереру, Юнону й Весту. Думаю, знаком Вести, яка дбає про домашнє вогнище, Талбот позначає Синтію. Веста — в Сьомому домі, домі шлюбу. Талбот пише «ЗБІГАЄТЬСЯ» — тобто, думаю, йдеться про перебування Синтії у шлюбному домі Марго, у Брум-Гаузі.
Робін провадила:
— Я думаю, що Церера, яка дбає і захищає,— це в Талбота Дженіс. Вона в Дванадцятому домі разом з Юноною, яка пов’язується з «дружинами і невірністю», тож ідеться, можливо, про Джоанну Гаммонд, заміжню подругу Датвейта...
— А Дванадцятий дім у нас що означає?
— Вороги, таємниці, печалі, небуття.
Страйк дивився на Робін, звівши брови. Він терпів це, бо день був сонячний, а товариство Робін — приємне, але така терпимість до астрології починала його дратувати.
— Крім того, це дім Риб,— провадила Робін,— а Риби — знак Датвейта, тож...
— Ти хочеш сказати, що коли Марго викрали, Дженіс і Джоанна Гаммонд обидві були в квартирі Датвейта, чи що?
— Ні, але...
— Бо це навряд чи, оскільки Джоанна Гаммонд, знаєш, померла за багато тижнів до зникнення Марго. Чи ти думаєш, що Датвейта переслідував її привид?
— Гаразд, я погоджуюся, це нічого не значить,— відповіла Робін, засміявшись, проте стояла на своєму.— Але Талбот тут ще дещо пише: «Церера заперечує контакт з Юноною. Невже Цетус має рацію?»
Вона показала на символ Кита, який означав Айрін.
— Важко уявити, щоб Айрін мала рацію хоч у чомусь,— буркнув Страйк. Він підтягнув нотатник до себе, щоб краще роздивитися дрібний почерк одержимого Талбота, тоді відсунув шкіряну книжку й нетерпляче знизав плечами.— Слухай, цією фігнею дуже легко захопитися. Коли я читав ці нотатки, то теж здавалося, що я вловлюю логіку, але ж Талбот був хворий. Тут усе веде у нікуди.
— Мене зацікавила оця фраза про рацію Цетуса, бо ж Талбот від самого початку не довіряв Айрін, правда? Аж тут раптом починає думати, чи не має вона рації щодо... щодо чогось, пов’язаного з ворогами, таємницями, печалями й небуттям...
— Якщо ми колись дізнаємося, що сталося з Марго Бамборо,— сказав Страйк,— то я закладаюся на сто фунтів — ти так само зможеш довести, що Талбот водночас абсолютно правий і все це взяв зі стелі. Символи завжди можна натягнути на факти. У моєї мами були подруга, яка вгадувала чужі знаки зодіаку, так вона жодного разу не помилилася.
— Жодного разу?
— Жодного,— кивнув Страйк.— Бо навіть коли знак був інший, вона все одно все вгадувала. Виходило, що в людини в тому знаку купа різних планет, або, не знаю, під тим знаком народилася акушерка, яка приймала в неї пологи. Чи її собака.
— Гаразд,— примирливо сказала Робін. Урешті-решт, вона чекала на скепсис із боку Страйка. Вона сховала шкіряний нотатник і «Астрологію 14» назад
— Якщо хочеш знову навідатися до Айрін Гіксон, уперед. Скажеш їй, що, на думку Талбота, вона глибоко зрозуміла суть чогось, пов’язаного з астероїдами і... не знаю... сиром...
— Дванадцятий дім не управляє сиром,— відповіла Робін удавано строгим тоном.
— А котрий тоді відповідає за набіл?
— Ой, та пішов ти,— відмахнулася вона, несамохіть засміявшись.
У кишені в Робін завібрував мобільний, і вона його витягнула. Прийшло повідомлення.
— Аманда Байт,— сказала Робін до Страйка.— Хоче говорити зараз же.
— Мені підходить,— сказав Страйк, зрадівши нагоді повернутися на твердий ґрунт. Бреше Аманда Байт чи ні, але говоритиме вона про реальну жінку в реальному вікні.
Робін натиснула номер Аманди, перемкнула телефон на гучний зв’язок і поклала його на столик між собою і Страйком.
— Добридень,— відповів упевнений жіночий голос із легким акцентом Північного Лондона.— Це Робін?
— Так,— відповіла Робін,— і зі мною Корморан.
— Доброго ранку,— привітався Страйк.
— О, це ви? — відверто зраділа Аманда.— Дуже приємно! Я оце спілкувалася з вашою помічницею.
— Насправді вона моя партнерка,— виправив Страйк.
— Правда? В діловому сенсі чи в іншому? — поцікавилася Аманда.
— В діловому,— відповів Страйк, не дивлячись на Робін.— Я так розумію, що Робін розмовляла з вами про те, що ви бачили у вечір, коли зникла Марго Бамборо?
— Саме так,— підтвердила Аманда.
— Ви не проти, якщо ми запишемо цю розмову?
— Гадаю, що не проти,— відповіла Аманда.— Я хочу вчинити шляхетно, хоча, не брехатиму, це стрес після минулого разу. Журналісти, двоє детективів, а мені було всього чотирнадцять.. Але я завжди була упертою дівчинкою і стояла на своєму...
Й Аманда розповіла історію, яку Страйк і Робін уже знали: про дощ і ображену шкільну подругу, про вікно верхнього поверху та про жінку, в якій Аманда впізнала Марго, побачивши її фото в газеті. Страйк поставив кілька питань, але зрозумів, що Амандину історію не змінить ніщо. Важко було сказати, чи справді вона вірить, що бачила Марго Бамборо в той вечір, але відмовлятися від зв’язку з сорокарічною таємницею Аманда не збиралася.
— ...гадаю, мене так і переслідує думка про те, що я нічого не зробила, але ж мені було лише чотирнадцять, і тільки значно пізніше мене вразила ця думка — що я могла її врятувати,— закінчила вона.
— Що ж,— промовила Робін, якій Страйк сигналізував, що вже почув усе, що хотів,— дякую, що поговорили з нами, Амандо. Я справді...
— Не кладіть слухавку, є ще дещо,— сказала Аманда.— Тільки послухайте. Це неймовірний збіг, і, думаю, навіть поліція про це не в курсі, бо обидві вже померли.
— Хто помер? — спитала Робін, а Страйк закурив.
— О,— почала Аманда,— ну хіба не дивина? Моя нинішня робота, так там є одна дівчина, а в неї двоюрідна бабуся...
Страйк закотив очі.
— ...була в притулку вгадайте з ким?
— Не уявляю,— ввічливо сказала Робін.
— З Вайолет Купер! — заявила Аманда.— Ви, мабуть, навіть не...
— Це домовласниця Денніса Кріда,— сказала Робін.
— Саме так! — зраділа Аманда, вирішивши, що Робін оцінила важливість цієї історії.— От скажіть, хіба не дивно, що я тоді бачила Марго у вікні, а тепер, коли минуло стільки років, я працюю з людиною, у якої родичка була знайома з Вай Купер? Але вона на той час уже називалася іншим іменем, бо люди її ненавиділи.
— Оце так збіг,— погодилася Робін, старанно не дивлячись на Страйка.— Що ж, дякую...
— Та це не все! — засміялася Аманда.— Ні, далі ще краще! Двоюрідна бабуся тієї дівчини сказала, що вона писала Кріду й питала, чи це він убив Марго Бамборо.
Аманда зробила паузу, явно чекаючи на відповідь, і Робін, яка вже читала про це в «Демоні з Райського парку», сказала: