Долорес Редондо – Диригент (страница 4)

Після короткої мовчанки Дюпре зосередив погляд на Амаї і додав:

— Він відчуває задоволення і насолоджується владою, наче диявол, якому смішно, що люди не вірять у нього. — Він усміхнувся, і публіка наслідувала його приклад.

Амая удала, ніби не помічає косого погляду Емерсона, хоча навряд чи було можливо не почути слів Герти, яка нахилилася до неї і прошепотіла:

— Він сказав це тобі.

Дюпре провадив далі, мовивши до решти слухачів:

— Слідчий, який веде справу про вбивство, вміє виявляти підозрілі елементи й визначати основні напрямки розслідування: зацікавлені особи, ревнощі, секс, наркотики, гроші, спадок, шантаж. Проте мотиви серійних убивць не підпадають під загальне правило, тому що вони прагнуть насолоди на психологічному рівні. Саме тому так важливо приділяти увагу способам, завдяки яким наш об’єкт отримує насолоду: це дає змогу зрозуміти, які саме потреби він задовольняє. Мета цієї лекції і ваших наступних занять, передбачених курсом, полягає у встановленні подібностей і розбіжностей, що стосуються типу жертви, обставин зникнення або появи трупа, які наводять на підозри, що за ймовірним самогубством або нещасним випадком насправді криється вбивство чи серія вбивств. Але як ми досліджуватимемо психологічні особливості вбивць, яких нам ще не вдалося спіймати? Як створимо базу на основі невідомих даних? Як вивчатимемо поведінку привида, браконьєра, який успішно ловить здобич через те, що ми нічого не знаємо про його існування?

— Віктимологія, — прошепотіла Амая.

— Віктимологія, — майже одночасно сказав Дюпре. — Наука, що вивчає не лише психологічні портрети реальних жертв, а й характеристики гіпотетичних жертв, зниклих осіб, утікачів, тих, хто безслідно пропадає бозна-де. У цьому випадку віктимологія перетворюється на абстрактну науку, де інтуїція дослідника є вирішальною для визначення того, чи справді йдеться про жертву. Беруться до уваги такі аспекти, як фізичні дані, психологічний профіль, соціальний статус, відзначальні риси; також сюди належать різні дефекти, природжені вади, особливості зовнішності. Враховується тип родини, до якої вона належить, а в разі відсутності родичів — хвороби, патології, лікування і будь-які доступні відомості про її поведінку, характер, вподобання і захоплення. Поза всяким сумнівом, слідчому доведеться довго й тяжко працювати, якщо він зіткнеться з найменшою підозрою, що людина могла стати жертвою вбивці (незалежно від наявності чи відсутності тіла), тим паче, як ми знаємо, пам’ять може зрадити нас, збити з пантелику. Ось чому вкрай важливо задокументувати цю інформацію, аби розробити базу даних, до якої можна буде звернутися, коли наш мозок учергове реагуватиме на появу чи зникнення іншої ймовірної жертви, наділеної характеристиками, подібними до тих, які ми вже описали.

Агент Дюпре натиснув на кнопку, і на екрані, встановленому за його спиною, з’явилося обличчя молодого чоловіка, вбраного в костюм. Він був гарний, хоча й дуже худий. Чорно-біле зображення, вочевидь, було взяте з якоїсь газети.

— У вісімдесяті роки англійський слідчий зі Скотленд-Ярду — Ной Скотт Шеррінґтон — почав розробляти базу даних гіпотетичних жертв, в основу якої лягли характеристики жінок, які втекли зі своїх домівок, зникли, пропали безвісти. Показово, що інспектор Скотт Шеррінґтон не виявив жодного трупа чи останків, які дали б йому підстави припустити, що ці жінки померли; не було жодних ознак того, що вони стали жертвами викрадення або їхнє зникнення не було добровільним. Коли ви прочитаєте матеріали, які вам нададуть після цієї лекції, ви переконаєтесь, що йшлося про прибережну зону, економічно відсталу через безробіття, та ще і з жахливим кліматом.

Перспектива богемного життя в тогочасному Лондоні видавалася дуже привабливою порівняно з роботою на консервному заводі (причому отримати її було великою удачею); це спонукало багатьох дівчат тікати з дому. До тієї глушини часто приїжджали наймані робітники й ненадовго лишалися там. Місцеві дівчата намагалися заручитися з кимось із них, аби мати шанс чкурнути звідти.

Розширення цієї бази даних дозволило Скотту Шеррінґтону приблизно визначити територію, у межах якої діяв зловмисник. Інспектор витратив багато років на цю роботу, складаючи список зниклих дівчат, з якого викреслював імена, якщо вдавалося з’ясувати, що та чи інша з’являлася в якомусь іншому місті чи штаті. Проте з часом почали вимальовуватися географія злочинів і конкретний профіль жертви, чия точність викликала неабияку тривогу. Інспектор Скотт Шеррінґтон — зразковий приклад для всіх слідчих світу, що займаються віктимологією, оскільки він викрив убивцю, спираючись на профіль імовірних жертв. Він розпочав розслідування згідно з усіма відомими нам процедурами: пошук свідків, реконструкція останніх годин, коли бачили жертв, розробка профілів, що дала змогу майже безпомилково встановити, скільки дівчат — спільною характеристикою яких було бажання покинути домівку — справді втекли, а скільки стали жертвою маніяка. За тих часів теорії Скотта Шеррінґтона не мали підтримки й не цінувалися так, як цінуються нині.

Дюпре витримав паузу і метнув виразний погляд у бік Амаї. Цього разу до неї розвернулося кілька агентів.

— Прислухавшись до свого інстинкту, Скотт Шеррінґтон провів бездоганне розслідування і скоротив кількість підозрюваних до двох, хоча інспектор пояснив свої висновки «інтуїтивним відчуттям», — підкреслив Дюпре.

— Інтуїтивне відчуття, — прошепотіла Амая.

Десь пів року тому, коли її підвищили до звання молодшої інспекторки Наваррської поліції, їй дісталася справа про зникнення молодої медсестри, яка нещодавно почала працювати в лікарні, де проходила практику. Попередники Амаї вже провели пошуки підозрюваних у найближчому оточенні дівчини й були ладні передати справу до архіву з позначкою «добровільне зникнення», але її безутішна мати постійно навідувалася до відділку і почала зчиняти галас у ЗМІ, роздаючи інтерв’ю журналістам і телеведучим. Ця справа була не подарунком, а тягарем, який скинули на плечі нової інспекторки, але Амая з ентузіазмом взялася за роботу. Вона ретельно вивчила кожну деталь і відразу звернула увагу на одного лікаря. Під час попереднього розслідування його навіть не визнали підозрюваним, хоча він давав показання як свідок, тому що кілька приятелів дівчини бачили, як він розмовляв з нею. Попервах слідчі відкинули цю версію, оскільки не встановили зв’язку між злочином і цими розмовами, але насамперед вони врахували його бездоганну поведінку. Успішний хірург, виходець із однієї з найбільш шанованих памплонських родин, який продовжував сімейну традицію. Вона пам’ятала реакцію начальника: «Я знаю цю родину. Така поведінка є неприпустимою для неї». Він супроводив ці слова урочистим, поштивим жестом, що підкреслював сміхотворність її аргументації. Амая більше нічого не казала про свої підозри, але багато тижнів стежила за успішним хірургом — не лише у робочий, а навіть у вільний час — і зрештою виявила місце, де чоловік тримав у полоні дівчину, яку використовував як сексуальну рабиню. Медсестра була не першою жертвою. Арешт зловмисника дозволив пролити світло на зникнення щонайменше двох жінок. Коли Амая складала звіт і мала пояснити, що саме викликало її підозри стосовно колекціонера, вона не змогла написати нічого конкретного, обмежившись лаконічним зауваженням про «інтуїтивне відчуття».

Дюпре провадив далі:

— Інтуїтивне відчуття Скотта Шеррінґтона було дуже сильним. Чимало тижнів він слідкував за двома чоловіками, яких вважав головними підозрюваними. Якось уночі, коли зчинилася страшна буря, він повертався додому після стеження за одним із цих чоловіків, і на перехресті його автівка випадково опинилася біля автівки другого підозрюваного. Інспектор вирішив поїхати слідом за ним, не знаючи, що він нарешті знайшов того, кого розшукував так довго, і тієї ночі стане свідком того, як убивця позбувається останків своїх жертв. Єдине, чого Скотт Шеррінґтон не зміг визначити раніше, — що саме він робив із тілами після вбивства, хоча під час подальшого вивчення нотаток інспектора точність його висновків вражає. На жаль, як я вже казав, ніхто не дослухався до слів інспектора Скотта Шеррінґтона й не допоміг йому. Вбивця пересувався у межах величезної території і викидав трупи в різних місцях, що значно ускладнювало пошуки: знайти тіла було майже неможливо. Глупої ночі, посеред бурі, самотній і безпорадний у дикій місцевості, інспектор спробував затримати маніяка, коли той ховав труп останньої жертви — дівчини, що відповідала віктимологічному профілю, розробленому Скоттом Шеррінґтоном. Подив, викликаний розумінням того, що він зіткнувся з чудовиськом, фізичні переваги вбивці, не виявлені раніше вади серця — всі ці фактори спричинили інфаркт у інспектора. Наступного ранку Скотта Шеррінґтона знайшли місцеві мисливці, які відвезли його до шпиталю. Лікарі зробили йому складну операцію на серці, і життя інспектора вдалося врятувати. Коли Скотт Шеррінґтон отямився, вбивця вже втік. Попри це, результатів розслідування вистачило, аби з’ясувати історію його злочинів і знайти дев’ять трупів його жертв. Створена Скоттом Шеррінґтоном база даних досі виступає зразком, ідеальним прикладом того, як треба застосовувати віктимологію як до очевидних злочинів, так і до тих, що з різних причин скидаються на самогубство або нещасний випадок завдяки зусиллям вбивці. Інспектор був змушений звільнитися через важку серцеву хворобу.