Дэн Браун – Втрачений символ (страница 93)
Ленґдон похитав головою.
— Абсолютно. — Однак він відчув приплив надії. — Але якщо він здобув інформацію з основи піраміди, то ми теж зможемо її здобути і дізнатися, куди вирушати. Це я розказав йому, як розкодувати піраміду.
Сато похитала головою.
— Піраміда зникла. Ми скрізь обшукали. Він забрав її з собою.
Якусь мить Ленґдон мовчав. Заплющивши очі, він намагався пригадати те, що бачив на нижньому боці піраміди. Сітка символів була останнім, що він бачив перед «смертю», а травматичні спогади мають здатність глибоко закарбовуватися в пам’яті. Він пригадував якусь частину символів, звісно, не всі, але, може, цього вистачить.
Він повернувся до Сато і квапливо мовив:
— Можливо, я й пригадаю стільки, скільки потрібно, але мені треба, щоб ви подивилися дещо в Інтернеті.
Сато витягнула свій смартфон «Блекбері».
— Пошукайте «Квадрат Франкліна восьмого порядку».
Японка кинула на нього спантеличений погляд, але без зайвих питань таки натискала на кнопки.
Професор і досі бачив нечітко і лише починав придивлятися й звикати до химерного оточення. Він збагнув, що кам’яний стіл, на який вони зараз спиралися, укритий плямами засохлої крові, а геть усі стіни заліплені книжковими сторінками, фотографіями, малюнками, мапами, а всі вони з’єднані між собою гігантським павутинням мотузок.
«О Господи!»
Кутаючись у ковдри, Ленґдон наблизився до цього химерного колажу. До стіни кнопками були пришпилені сторінки древніх текстів, від заклинань чорної магії до християнського Святого Письма; там були зображення символів та окультних знаків, роздруківки веб-сторінок, присвячених теоріям всесвітньої змови, а також супутникове фото Вашинґтона, округ Колумбія, списане нотатками та знаками питання. На одному з аркушів був довгий список слів багатьма мовами. Декотрі з них Ленґдон упізнав, як священні масонські слова, інші — як древні магічні слова, а решта були рядками з церемоніальних заклинань.
Давній та глибоко вкорінений скептицизм Ленґдона стосовно масонської піраміди ґрунтувався, головним чином, на тому,
Ленґдон однозначно не вірив у силу магічних слів, однак був переконаний на сто відсотків, що татуйований чоловік у них однозначно вірив. Професор знову уважно придивився до нотаток, мап, текстів, роздруківок та мотузок, що їх з’єднували, — і його серце пришвидшено закалатало.
Стала очевидною загальна раз у раз повторювана тема.
«Господи, він шукає
Сато підійшла і стала поруч.
— Ви оце шукали? — І простягнула йому смартфон.
Ленґдон поглянув на сітку вісім на вісім з цифрами, що виднілася на екрані.
— Так, саме це. — Він схопив шматок паперу. — Мені потрібна ручка.
Сато дістала ручку з кишені й подала йому.
— Будь ласка, покваптеся.
А у своєму кабінеті у підвалі Науково-технічного управління Нола Кей знову вивчала відредагований документ, що його приніс системний фахівець з безпеки Рік Парріш. «На біса директорові ЦРУ цей файл про древні піраміди та потаємне підземне сховище?»
Вона схопила слухавку і набрала номер.
Сато відповіла миттєво, і голос її звучав напружено:
— Ноло, я щойно сама збиралася тобі зателефонувати.
— Я маю нову інформацію, — повідомила Нола. — Не впевнена, що вона доречна, але я виявила, що існує відредагований...
— Викинь це з голови, хай там що, — перервала її Сато. — У нас обмаль часу. Нам не вдалося затримати об’єкт, і я маю всі підстави вважати, що він ось-ось спробує втілити в життя свою погрозу.
По спині у Ноли побігли мурашки.
— Але є й гарна новина: ми точно знаємо, куди він вирушив. — Сато глибоко вдихнула. — А погана новина та, що він прихопив із собою переносний комп’ютер.
РОЗДІЛ 114
Приблизно за десять миль від свого маєтку Малах закутав Пітера Соломона в ковдру і покотив у візку до величезної будівлі через залиту місячним сяйвом автостоянку. Ця будівля мала саме тридцять три зовнішні колони, і кожна з них — точнісінько тридцять три фути заввишки. О такій пізній годині в цій велетенській, як гора, споруді вже нікого не було, отже, вони нікому не потраплять на очі. Та це й не мало істотного значення. Здалеку навряд чи хтось придивлятиметься до високого, дбайливого на вигляд чоловіка в довгому чорному пальті, який вивіз інваліда на вечірню прогулянку.
Коли вони дісталися до тильного входу, Малах підкотив Пітера до електронного замка. Пітер прошив його очима, не бажаючи вводити свій код.
Малах розсміявся.
— Гадаєш, що я взяв тебе з собою, аби ти мене сюди впустив? Швидко ж ти забув, що я один із твоїх братів-масонів! — І, простягнувши руку, він набрав код доступу, який йому ввірили після його ініціації до тридцять третього ступеня.
Важкі двері клацнули і відімкнулися.
Пітер застогнав і почав смикатися в кріслі.
— Пітере, Пітере, ти чого, — заспокійливо проспівав Малах. — Згадай свою сестричку Кетрін. Будь розумником і слухайся мене — тоді вона житиме. Ти можеш її врятувати. Даю слово.
Малах вкотив свого заручника всередину і замкнув двері. Серце його пришвидшено закалатало від приємного передчуття. Прокотивши Пітера коридорами до ліфта, він натиснув на кнопку. Двері розчинилися, і Малах позадкував до кабінки, тягнучи за собою візок. А потім так, щоб Пітер бачив, що він робить, Малах картинно простяг руку і натиснув на найвищу кнопку.
Обличчя заручника спотворив вираз страху.
— Ш-ш-ш, — Малах ніжно погладив голену маківку Пітерової голови, коли двері зачинилися. — Як тобі добре відомо, увесь секрет в тому — як померти.
«Я не пам’ятаю всіх символів!»
Ленґдон заплющив очі, чимдуж намагаючись пригадати точне розташування символів на основі піраміди, але навіть його добрій та образній пам’яті це було не до снаги. Він записав кілька пригаданих символів і розташував їх так, як і в магічному квадраті Франкліна.
Та наразі не бачив нічого, що мало б хоч якийсь сенс.
— Поглянь! — підказала Кетрін. — Ти напевне на правильному шляху. Перший рядок — суцільні грецькі літери. Однорідні символи розташовуються один біля одного!
Ленґдон теж помітив цю закономірність, але не міг придумати жодного грецького слова, яка відповідала б такій конфігурації літер та інтервалів. «Мені потрібна перша літера». Він знову поглянув на магічний квадрат і спробував пригадати літеру, розташовану в точці 1 в нижньому лівому куті. «Міркуй!» Ленґдон заплющив очі, намагаючись уявити основу піраміди. «Нижній рядок... побіля лівого кута внизу... яка ж літера там була?»
На мить професор немов повернувся до баку з рідиною. Шокований і переляканий, він вдивлявся крізь плексигласове вікно в основу піраміди.
І раптом він побачив її. Важко дихаючи, Ленґдон розплющив очі.
— Перша літера — ейч!
Повернувшись до сітки, він вписав першу літеру. Слово й досі було неповним, але він побачив уже достатньо. І раптом здогадався, яке слово то могло бути.
Ηερεδομ!
Завмерши серцем Ленґдон набрав у смартфоні нове слово для пошуку: англійський еквівалент цього добре відомого грецького слова. Першим знайденим текстом була енциклопедична стаття. Він прочитав її й упевнився, що мав рацію і що стаття правильна.
HEREDOM (іменник). Значуще слово серед масонів «високого ступеня», запозичене з ритуалів французьких розенкрейцерів, де означає міфічну гору в Шотландії, легендарне місце першого зібрання цього Ордену. Від грецького Ηερεδομ, яке походить від Hieros-domos, що грецькою означає Священний дім.
— Знайшов! — вигукнув Ленґдон, сам не вірячи у свою удачу. — Ось куди вони вирушили!
Сато теж прочитала статтю, зазирнувши професорові через плече, — і розгубилася.
— До якоїсь загадкової гори в Шотландії?
Ленґдон похитав головою.
— Ні. До будівлі у Вашинґтоні, яка має кодову назву Гередом.
РОЗДІЛ 115
Храмовий дім — відомий серед братчиків як Гередом — завжди вважався гордістю масонів шотландського обряду в Америці. Цю споруду з крутим пірамідальним дахом було названо на честь міфічної гори в Шотландії. Однак Малах знав, що скарб, схований у Храмовому домі, був не міфічним, а цілком реальним.
Він не мав сумніву, що саме це місце і шукав. «Бо шлях сюди вказала масонська піраміда».