Дэн Браун – Точка Обману (страница 89)
Толланд різко обернувся і побачив, що це дійсно так.
У дальньому кінці судна у проміжок між кораблем та водою вдивлявся гелікоптер — немов дракон, що зазирає у печеру. На мить Толландові здалося, що зараз машина рвоне просто до них під палубою судна. Але гелікоптер почав трохи повертати вбік, щоб зайняти зручну для стрільби позицію.
Толланд простежив напрям стволів кулемета.
Коркі, який скоцюрбився біля моторного човна, відв’язуючи його, підвів голову якраз тієї миті, коли гримнули постріли. Коркі хитнувся і різко смикнувся — схоже, у нього влучила куля. Несамовитим ривком він перескочив через борт і кинувся на дно човна, рятуючись від обстрілу. Кулемет замовк. Толланд побачив, як Коркі заповзає далі. Нижня частина його правої ноги закривавилася. Скрутившись під панеллю керування, Коркі простягнув руку і став, мацати її, аж поки не знайшов ключ. Двигун моторного човна ожив і заревів.
За мить з носа гелікоптера, що завис над палубою, з’явився лазерний промінь і почав намацувати моторний човен, щоб вразити його керованою ракетою.
Толланд зреагував радше інстинктивно, аніж обдумано, і націлив на гелікоптер ту єдину зброю, яку мав.
Океанограф натиснув на гачок, ракетниця в його руці засичала, і просто на гелікоптер гайнула сліпучо-біла стрічка. Та навіть у цю мить Толланд побачив, що запізнився. Ракета ось-ось мала вдарити в переднє скло кабіни, а пускова установка під черевом машини вже випустила свій спалах світла. Водночас гелікоптер різко взяв угору, ухиляючись від ракети, що на нього мчала.
— Стережись! — заволав Толланд, смикнувши Рейчел униз на місток.
Ракета збилася з курсу. Мало не зачепивши Коркі, вона пролетіла вздовж «Гої» та вдарила в основу опори на тридцять футів нижче від того рівня, на якому перебували Толланд і Рейчел.
Звук вибуху був апокаліптичним. Під ними здійнявся вир води та вогню. Шматочки погнутого металу злетіли в повітря. Скреготнув метал об метал — то судно трохи нахилилося, шукаючи нову точку рівноваги.
Коли розвіявся дим, Толланд побачив, що одну з головних опор «Гої» сильно пошкоджено. Потужні течії шарпали поплавець, загрожуючи відірвати. Спіральні сходи, що вели донизу, схоже, висіли на волосинці.
— Мерщій! — заволав Толланд, підштовхуючи Рейчел до цих сходів. — Нам треба спуститися вниз!
Але було запізно. Сходи подалися, тріснули, відірвалися від пошкодженої опори і шубовснули у воду.
А над судном Дельта-Один намацав вимикачі та важелі і нарешті впорався з керуванням. На мить засліплений ракетою, що на нього летіла, він інстинктивно рвонув машину вгору, і тому ракета не влучила в ціль. Він вилаявся, завис над носом судна і приготувався знизитися, щоб закінчити роботу.
— Чорт забирай! Ти диви! — заволав Дельта-Два із заднього сидіння, показуючи у вікно. — Моторний човен!
Дельта-Один крутнувся і побачив зрешечений кулями моторний човен «крестлайнер», що нісся від «Гої» в передранкову темряву.
Керівникові групи належало прийняти рішення.
114
Тримаючи штурвал закривавленими руками, Коркі погнав моторний човен геть, і той жваво застрибав по хвилях, гупаючи днищем об воду. Астрофізик дав повний газ, намагаючись вичавити з суденця максимальну швидкість. І тільки зараз він відчув пекучий пронизливий біль. Він поглянув униз і побачив, як з його правої ноги струмує, пульсуючи, кров. І від цієї картини у нього відразу ж запаморочилося в голові. Прихилившись до штурвала, він обернувся і поглянув на «Гою», сподіваючись, що гелікоптер кинеться навздогін. Толланд і Рейчел потрапили в пастку на містку, і Коркі вже не міг до них дістатися, тож мусив прийняти блискавичне рішення.
Коркі знав, що коли він заманить вертушку достатньо далеко від судна, то, можливо, Рейчел і Майку вдасться вийти на радіозв’язок і покликати на допомогу. Але, поглянувши через плече на освітлений корабель, він з сумом побачив, що гелікоптер і досі висить над ним, наче вагаючись.
Та гелікоптер не став його наздоганяти. Натомість він заклав віраж навколо корми судна, вирівнявся — і сів на палубу.
Зрозумівши, що тепер він має вийти на радіозв’язок, Коркі понишпорив по панелі і, знайшовши радіо, клацнув умикачем. Але нічого не сталося. Ані тобі світла, ані шуму. Він повернув регулятор гучності на всю. Все одно — нічого.
Коркі випростався, хоча ноги відмовлялися його слухати. «Що може бути гірше?» — подумав астрофізик. І коли поглянув на судно, то отримав відповідь на своє запитання. На палубу «Гої» зіскочили двоє озброєних військовиків. Потім вертушка піднялася знову, розвернулася і на повній швидкості рвонула в його напрямку.
Коркі похнюпився.
Коли Дельта-Три пройшов палубою і наблизився до решітчастих сходів, що вели донизу, він почув, як десь під ним скрикнула жінка. Він повернувся і кивнув Дельта-Два — мовляв, схожу і подивлюся. Його напарник кивнув, залишившись в укритті на верхній палубі. Ці двоє могли підтримувати зв’язок через кодований переговірний пристрій: глушильна система «кайови» була сконструйована таким винахідливим чином, що для цього кодованого передавача було залишено спеціальну частоту.
Стискаючи в руках тупоносий короткостволий автомат, Дельта-Три рушив тихцем до сходів, що вели на нижню палубу. Обережно, як і личить натренованому вбивці, він дюйм за дюймом просувався вперед, тримаючи напоготові автомат.
Похилі сходи обмежували видимість, і Дельта-Три нахилився, щоб краще придивитися. Тепер крик чувся чіткіше і гучніше. На мить зупинившись, він рушив далі. Спустившись наполовину, він зміг побачити перекручений вибухом лабіринт містків і переходів, прикріплених до нижньої частини судна. Крик став іще сильнішим.
І нарешті він побачив її. Стоячи посередині поперечного містка, Рейчел Секстон вдивлялася вниз, у воду і розпачливо гукала Майкла Толланда.
Якщо це так, то завдання Дельта-Три значно полегшувалося. Йому залишалося тільки зробити ще кілька кроків униз, щоб вистрелити майже впритул. Це було все одно, що стріляти рибу в акваріумі. Щоправда, на мить він завагався: Рейчел Секстон стояла біля розкритої підсобки для устаткування і могла бути озброєною — чи то підводною рушницею, чи то рушницею проти акул. Утім, ні перше, ні друге не могло змагатися з його автоматом. Пересвідчившись, що ситуація повністю під контролем, Дельта-Три підняв автомат і зробив іще один крок. Тепер Рейчел Секстон було прекрасно видно. Він націлив на неї автомат.
Унизу, під сходами, почулася якась метушня. Дельта-Три більше здивувався, аніж злякався, коли поглянув униз і побачив, як Майкл Толланд штрикнув якоюсь алюмінієвою палицею йому в ноги. Хоча це і заскочило зненацька Дельта-Три, він мало не розсміявся з цієї недолугої спроби завдати йому шкоди.
І цієї миті він відчув, як кінчик палиці торкнувся його п’ятки.
Пролунав вибух — і хвиля нестерпного пекучого болю прострелила все його тіло: у праву ногу щось ударило, і її стрімко підкинуло вгору. Втративши рівновагу, Дельта-Три хитнувся і покотився сходами вниз. Його автомат заторохтів по металевій решітці і упав на місток. Охоплений болем та люттю, Дельта-Три скрутився, щоб вхопитися за праву ступню, — але її у нього більше не було.
Толланд стрімко виріс біля свого ворога, тримаючи в руках палицю, кінець якої і досі димів: то був п’ятифутовий вогнепальний пристрій для боротьби з акулами. Алюмінієва палиця на кінці була оснащена дробовиком дванадцятого калібру, який спрацьовував від контакту з ціллю. Він призначався для самозахисту в разі нападу акул. Толланд зарядив закіптюжений дробовик новим патроном і притиснув його до кадика нападника-невдахи. Той лежав на спині немов паралізований, витріщившись на Толланда очима, сповненими подиву і шаленої люті.
Підбігла Рейчел. Вона хотіла підхопити автомат нападника, але той уже перелетів через край і впав у воду.
Переговірний пристрій на ремені спецназівця затріскотів, і з нього почувся голос, схожий на голос робота:
— Дельта-Три? Що сталося? Я чув постріл.
Та чоловік навіть не поворухнувся, щоб відповісти.
У пристрої знову затріскотіло, і майже одразу почувся інший голос. Він теж був роботоподібним, але відрізнявся тим, що звучав на тлі шуму вертолітного двигуна та лопатей.
— Говорить Дельта-Один, — сказав пілот. — Переслідую човен. Дельта-Три, прийом. Як справи? Спустилися на нижню палубу? Підтримка потрібна?
Толланд міцніше притиснув дуло дробовика до горла нападника.
— Скажи пілоту, щоб він летів геть від того човна. Якщо він уб’є мого друга — ти помреш.
Скривившись од болю, військовик підніс до рота пристрій. Дивлячись на Толланда, він натиснув кнопку і сказав: