Дэн Браун – Точка Обману (страница 34)
— Та ви, чоловіки, тільки й знаєте, що брешете.
— Ага. Про те, що маємо купу коханок. Але про планктон, що світиться, — ніколи.
Толланд зітхнув.
— Норо, кому-кому, а тобі відомо про те, що в океані під товщею льоду дійсно живе планктон.
— Майку, — злобно вигукнула вона. — Будь ласка, не вчи мене жити. До речі, під арктичними шельфами прекрасно почуваються понад двісті різновидів діатомових водоростей. А ще чотирнадцять видів автотрофних джгутикових, а також кілька видів багатоклітинних організмів, включно з поліхетами, амфіподами, евфаузидами та рибами. Які питання?
Толланд спохмурнів.
— Ясна річ, що ти знаєш більше про арктичну фауну, аніж я, і ти погоджуєшся зі мною, що під нами буяє життя. Тож чому ти так скептично поставилася до світного планктону?
— Тому, Майку, що ця шахта закупорена. Це закритий резервуар із прісною водою. Як же до нього може потрапити океанський планктон?
— У воді я відчув присмак солі, — наполягав Толланд. — Слабкий, але він є. Тобто, я хочу сказати, до шахти звідкись прибуває солона вода.
— Ага, — скептично відказала Нора. — Він, бач, відчув присмак солі. Ти просто полизькав рукав старої, просякнутої потом куртки і на цій підставі вирішив, що всі мої виміри щільності та взяті зразки неточні й тому нічого не варті.
Толланд подав їй для доказу мокрий рукав своєї куртки.
— Майку, та не буду я лизати твою довбану куртку! — відрізала Нора і зазирнула в ополонку. — Дозвольте дізнатися — а чому це зграї начебто планктону начебто вирішили заплисти сюди крізь здогадну тріщину?
— Може, через тепло? — припустив Толланд. — Тепло приваблює багато морських істот. Може, і планктон привабило тепло, що тимчасово виникло в шахті.
Коркі кивнув.
— Має доволі логічний вигляд.
— Логічний? — закотила очі Нора. — Знаєте, хоч один із вас є лауреатом премії з астрофізики, а другий — відомим океанографом, ви тупі, як валянки. Вам ніколи не спадало на думку, що, навіть якби тут була тріщина — а я впевнена, що її тут немає і бути не може, — просто фізично неможливо, щоб до цієї шахти потрапило хоч трохи морської води? — І вона подивилася на них з презирством і огидою.
— Але ж, Норо... — почав Коркі.
— Панове! Ми стоїмо зараз із вами
Толланд і Коркі перезирнулися.
— От чорт, — вилаявся Марлінсон. — А я й не подумав.
Нора показала на заповнену водою шахту.
— Ви також могли помітити, що рівень води в цій ополонці не змінився.
Толланд відчув себе ідіотом. Нора мала абсолютну рацію. Якби була тріщина, то вода б виливалася, а не прибувала. Толланд мовчки постояв кільканадцять довгих секунд, роздумуючи, що ж вдіяти.
— Гаразд, — зітхнув він. — Теорія тріщини виявилася хибною. Але ж ми все одно бачили у воді біологічне світіння. Напрошується єдиний висновок: це не повністю замкнений резервуар. Я розумію, що більша частина твоєї інформації ґрунтується на припущенні, що льодовик є однорідним щільним масивом, але...
— На припущенні? — Нора явно почала злитися. — Запам’ятай, Майку, це була не тільки моя інформація. НАСА зробила такий самий висновок. Ми всі підтвердили, що цей льодовик є суцільним і щільним. Без тріщин.
Толланд поглянув через купол на юрму, що зібралася біля імпровізованого прес-центру.
— Хоч би що тут не відбувалося, ми маємо поінформувати про це керівника НАСА і...
— Фігня! — засичала Нора. — Кажу вам, цей льодовиковий масив чистий і суцільний. І я не дозволю поставити під сумнів результати своїх досліджень тільки через те, що хтось полизькав рукав куртки, а комусь примарилося світіння! — 3 цими словами вона кинулася до найближчого робочого місця і почала шукати потрібні прилади. — Ось зараз візьму пробу води і доведу вам, що немає в ній планктону — ані живого, ані мертвого!
Рейчел та двоє чоловіків спостерігали, як Нора опустила стерильну піпетку на тонкій мотузці у талу воду і взяла зразок для перевірки. Потім крапнула кілька крапель на маленький прилад, що нагадував мініатюрний телескоп, і поглянула в лінзу, навівши прилад на світло, що виходило з протилежного боку купола. Не збігло й кількох секунд, як вона почала лаятися.
— Чорт забирай! — Нора струснула прилад і знову поглянула в лінзу. — Господи, та що ж це таке?! Мабуть, цей рефрактометр несправний.
— Що? Солона вода?! — з тріумфом вигукнув Коркі.
Нора насупилася.
— Та трохи є. Прилад показує тривідсотковий розчин солі. Але це абсолютно неможливо. Цей льодовик — мішок з льодом, утвореним унаслідок багаторічних снігопадів. Він має містити абсолютно прісну воду. Солі тут і близько не мусить бути.
Нора понесла зразок до найближчого мікроскопа й уважно придивилася. А тоді застогнала.
— Що, планктон? — єхидно поцікавився Толланд.
— Так, поліедри, — відповіла вона, трохи заспокоївшись. — Це один із тих різновидів планктону, які ми, гляціологи, найчастіше зустрічаємо в океані під льодовими шельфами. — Вона кинула погляд на Толланда. — І вони мертві. Вочевидь, вони не змогли вижити в тривідсотковому розчині солі.
Усі четверо мовчки завмерли біля глибокої шахти.
Рейчел розмірковувала про наслідки цього парадоксу для всієї історії з відкриттям. Він мерк на тлі величезного шматка метеорита, зі скам’янілими рештками, але Рейчел працювала аналітиком і їй часто доводилося бути свідком, як стрункі теорії рушилися і від набагато менших суперечностей.
— Що тут відбувається? — загримів ззаду чийсь голос.
Усі обернулися й підвели голови. З темряви випливла ведмежа фігура керівника НАСА.
— Дрібниці — невеличка загадка стосовно води в цій шахті, — пояснив Толланд. — І ми намагаємося її розгадати.
— Інформація Нори про стан криги пішла коту під хвіст, — мало не радісно повідомив Коркі.
— Пішов у дупу! — прошепотіла Нора.
Екстром, що встиг підійти до них, нахмурив брови.
— А що не так з даними про лід?
Толланд непевно зітхнув.
— Ми щойно виявили в шахті тривідсоткову концентрацію солі, і це суперечить звіту гляціологів, у якому стверджується, що метеорит розміщувався в товщі замерзлої прісної води. — Майкл зробив паузу і продовжив: — У воді присутній також планктон.
На обличчі Екстрома з’явився сердитий вираз.
— Але цього не може бути. У льодовику немає розломів. Це підтвердили перевірки, здійснені за допомогою геологорозвідувальної апаратури. Метеорит був буквально запечатаний у крижаному моноліті.
Рейчел знала, що Екстром має рацію. Сканування, здійснене фахівцями НАСА, засвідчило, що метеорит лежав у суцільній кризі, міцній, як граніт. Метеорит оточували фути і фути суцільного льоду. Жодної тріщини. Але Рейчел, уявляючи собі процес сканування, раптом зупинилася на одній дивній думці...
— До того ж, — вів далі Екстром, — зразки, які взяла доктор Менгор, підтвердили суцільність і однорідність льодовика.
— Саме так! — вигукнула Нора, кидаючи рефрактометр на стіл. — Подвійні перехресні докази. У льоду не було виявлено розломів. І це не залишає нам жодного пояснення — звідки ж узялися сіль та планктон у воді?
— Узагалі-то, — озвалася Рейчел, і сміливість її голосу здивувала навіть її саму, — є ще одна можливість. — У неї виникла абсолютно несподівана ідея.
Усі повернули голови і поглянули на неї з неприхованим скептицизмом.
Рейчел посміхнулася.
— Є дуже чітке й раціональне пояснення наявності солі та планктону. — І вона іронічно поглянула на Толланда. — Якщо чесно, Майку, я здивована, як ти до цього раніше не допетрав.
42
— Планктон, вмерзлий у лід? — перепитав Коркі, анітрохи не переконаний тим поясненням, яке запропонувала Рейчел. — Не хочу тебе розчаровувати, але зазвичай коли організми замерзають, то вони гинуть. Пам’ятаєш, ці маленькі істоти мерехтіли, посилаючи нам сигнал тривоги?
— Тут може бути раціональне зерно, — заявив Толланд, промовисто поглянувши на Рейчел. — Декотрі види впадають у сплячку, коли того вимагає від них довкілля. Я колись навіть робив про це телесюжет.
Рейчел кивнула.
— Ти показував щуку звичайну, яка вмерзає в лід озера і чекає на відлигу, щоб поплисти геть. Ти також розповідав про мікроорганізми на ім’я водяні ведмедики, які в пустелі зазнають повного зневоднення і залишаються в такому стані десятки років, а потім оживають, коли знову встановлюється дощова погода.
Толланд розсміявся.
— Ага, отже, ти все-таки дивишся мої передачі!
Рейчел дещо сором’язливо знизала плечима.
— Що ви хочете нам сказати, міс Секстон? — вимогливо спитала Нора.