Дэн Браун – Джерело (страница 19)
На екрані виникло зображення священика, який молитовно склав руки.
— Духовні питання завжди були цариною релігії, яка заохочує сліпо вірити своєму вченню, навіть коли особливої логіки в ньому немає.
Тепер з’явилися зображення релігійних фанатиків, які заплющують очі, співають, б’ють поклони, моляться.
— Однак віра, — проголосив Едмонд, — за своєю природою вимагає покладати довіру на щось, чого не можна ні побачити, ні визначити; прийняти як дійсність щось таке, що не має емпіричних доказів. Тож можна зрозуміти, що ми врешті-решт беремо щось на віру, — адже універсальної істини немає.
Кірш ненадовго замовк.
— А проте…
Зображення на стелі заступила одна фотографія: студентка уважно й напружено дивиться в мікроскоп.
— Наука — це антитеза віри, — продовжив Кірш. — Наука за природою її є спробою знайти фізичний доказ того, що ще не відоме чи не визначене, відкидаючи забобони й помилкові погляди на користь спостережуваних фактів. Коли наука пропонує відповідь, то ця відповідь — універсальна. Люди не воюють через неї: вона їх згуртовує.
Тепер екран показував документальні кадри, зняті в лабораторіях NASA, CERN[24] тощо: науковці різних рас гуртом стрибають від радості, обіймаються, відкривши щось нове і доти незнане.
— Друзі, — тепер уже пошепки звернувся до всіх Едмонд. — Я зробив багато прогнозів протягом життя. І сьогодні оголошу ще один. — Він поволі набрав у груди повітря. — Доба релігії завершується, — промовив Кірш, — і настає ера науки!
У залі всі притихли.
— І сьогодні ми одним величезним стрибком наблизимося до неї!
Від цих слів у Ленґдона чомусь похололо всередині. Хай що відкрив Едмонд, але він, вочевидь, готувався до вирішальної сутички зі світовими релігіями.
Розділ 18
ConspiracyNet.com
ЕдмонД КІРШ: ОНОВЛЕНО
МАЙБУТНЄ БЕЗ РЕЛІГІЇ?
У прямому ефірі, за яким стежать онлайн уже безпрецедентні три мільйони глядачів, футуролог Едмонд Кірш, як видається, готується оголосити про велике наукове відкриття. Він натякає, що воно дасть відповідь на два найдавніші питання, які постають перед людством. Після захопливої відеопередмови від гарвардського професора Роберта Ленґдона Едмонд Кірш висловив різку критику на адресу релігійних вірувань, яку завершив сміливим прогнозом: «Доба релігії завершується». Поки що всесвітньовідомий атеїст поводиться дещо стриманіше й шанобливіше, ніж зазвичай. Попередні різкі антирелігійні виступи Кірша читайте тут.
Розділ 19
Просто по той бік тканини, з якої складалися стіни театру, адмірал Авіла займав зручну позицію, ховаючись за лабіринтом риштувань. Оскільки він пригнувся, то його тінь не була помітна, але його відділяли лише сантиметри від зовнішньої оболонки-стіни в передній частині глядацької зали.
Він тихо дістав із кишені вервицю.
«Усе вирішують секунди».
Адмірал, перебираючи намистини, намацав важке металеве розп’яття й подумки посміхнувся: охорона на рамках без питань пропустила цю річ.
Лезом, прихованим у нижній частині розп’яття, Луїс Авіла прорізав у тканині отвір завширшки з долоню. Обережно зазирнув — і немовби побачив інший світ: поле, оточене деревами, де на траві сидять відвідувачі й дивляться на зорі.
«Вони навіть уявити не можуть, що буде далі».
Авіла помітив двох представників Королівської гвардії на протилежному краї поля, біля правого переднього кутка зали. Вони стояли напружені, уважні, замасковані тінями дерев. У цьому тьмяному світлі вони не помітять Авілу, доки не буде запізно.
Біля вартових стояла лише одна людина — директорка музею Амбра Відаль, яка дивилася презентацію Кірша, незатишно переступаючи з ноги на ногу.
Задоволений тим, де перебуває, Авіла стулив краї тканини і знову зосередився на розп’ятті. На відміну від більшості хрестів, його поперечина складалася з двох частин, приєднаних до центральної магнітом.
Авіла з силою відігнув одну з частин поперечини. З отвору випало щось дрібне. Так само Авіла зробив із другого боку, і хрест утратив обидва рамена: в руках у адмірала тепер був просто важкий металевий прямокутник на ланцюгу.
Авіла знову поклав усе це в кишеню для надійності. «Скоро знадобиться». Тепер адмірал зосередився на двох маленьких предметах, прихованих у раменах хреста.
Дві кулі близької дії.
Авіла сунув руку під середину пояса — там був іще один предмет, який він проніс під кітелем.
Уже минуло кілька років, відколи американський хлопчик на ім’я Коді Вілсон спроектував Liberator — першу полімерну зброю, яку можна повністю роздрукувати на 3D-принтері, — і відтоді ця технологія неабияк удосконалилася. Нова вогнепальна зброя з кераміки й полімерів не настільки потужна, діє з близької відстані, але все це переважається тим фактом, що вона невидима для металошукачів.
«Головне — підійти ближче».
Якщо все піде за планом, то це місце буде ідеальне.
Регент якимсь чином отримав докладні інсайдерські відомості щодо того, як розгортатимуться події вечора… і чітко пояснив, як саме Авіла має виконати своє завдання. Результат буде тяжкий, але, подивившись на безбожний вступ Едмонда Кірша, Авіла відчув певність, що гріх цього вечора йому пробачиться.
«Наші вороги починають війну, — казав йому Регент. — Ми маємо вбити або ж бути вбитими».
——
Стоячи в далекому кутку зали, Амбра Відаль сподівалася, що зовні не показує, наскільки їй неспокійно.
«Едмонд казав, що це буде наукова програма…»
Американський футуролог ніколи не соромився своєї неприязні до релігії, однак Амбра не очікувала, що в сьогоднішній презентації пролунає аж така ворожість.
«Едмонд відмовився показувати мені її заздалегідь…»
Звичайно, наслідком цього стане серйозний скандал, можуть піти деякі члени правління музею, але зараз Амбра переймалася більш особистими речами.
За два тижні до того Амбра розповіла одній дуже впливовій людині про те, що має стосунок до сьогоднішньої події. Той чоловік настійливо переконував її не брати участі в дійстві. Попереджав про небезпеку ведення презентації, змісту якої вона не знає, — особливо коли це презентація скандального Едмонда Кірша.
«Він, можна сказати, наказував мені скасувати презентацію, — згадувала вона. — Але говорив таким самовпевненим тоном, що я розлютилась і не дослухалась до його слів».
Тепер Амбра стояла самотньо під повним зірок небом і гадала, чи не сидить цей чоловік десь за монітором, хапаючись за голову.
«Звичайно, він дивиться, — думала Амбра. — Головне питання: чи завдасть він удару зі свого боку?»
——
В Альмудені єпископ Вальдеспіно застиг за своїм столом, не зводячи очей з екрана. Він не мав жодних сумнівів, що всі в поблизькому королівському палаці теж дивляться цю програму, особливо принц Хуліан — наступник трону.
«Принц, мабуть, не тямить себе від гніву».
Сьогодні один із найповажніших музеїв Іспанії підтримує відомого американського атеїста, транслюючи в прямому ефірі те, що релігійні вчителі вже затаврували як «блюзнірський, антихристиянський рекламний трюк». Ще більш суперечливою цю подію робило те, що директорка музею, яка виступила в ролі ведучої, є однією з нових і яскравих світських зірок Іспанії — блискуча красуня Амбра Відаль, жінка, яка вже два місяці не сходить із перших шпальт іспанських газет, раптово викликавши загальний захват. Хоч як це дивно, сеньорита Відаль ризикнула всім, проводячи сьогоднішній масштабний богоборчий виступ.
«У принца Хуліана не буде вибору: він мусить дати коментар до цієї події».
Річ не стільки в його майбутній ролі монарха й номінального католицького лідера — значно серйозніше те, що лише місяць тому принц Хуліан зробив радісну заяву, яка й поставила Амбру Відаль у центр уваги іспанського народу.
Він оголосив про їхні заручини.
Розділ 20
Робертові Ленґдону не подобалося, куди хиляться події, він почувався незатишно.
Презентація Едмонда небезпечно наближалася до публічної дискредитації віри як такої. Ленґдон гадав, чи Едмонд часом не забув, що звертається не лише до групи вчених-агностиків, а й до мільйонів людей, що спостерігають за ним онлайн.
«Ця презентація вочевидь розрахована на те, щоб викликати конфлікт!»
Ленґдона турбувало те, що в програмі з’явився і він сам, хоча Едмонд, без сумніву, в такий спосіб дякував йому за науку. У минулому Ленґдон уже мимоволі став причиною релігійного конфлікту… і він волів би, щоб подібна ситуація не повторилася.
Однак Кірш запланував масштабний мультимедійний наступ на релігію, і тепер Ленґдон знову замислився, чи так уже варто було не брати до уваги те повідомлення, яке Едмонд отримав від єпископа Вальдеспіно.
Кімнату знову заповнював голос Едмонда, а над головою розгорнувся колаж з релігійних символів усього світу.
— Маю відзначити, — проголосив Едмонд, — у мене були всілякі думки стосовно того, що буде сьогодні ввечері, а особливо того, як мій виступ вплине на вірян. — Кірш трохи помовчав і продовжив: — Тож три дні тому я зробив дещо незвичне для мене. Щоб висловити повагу до релігійної точки зору й перевірити, як моє відкриття можуть сприйняти люди різних вір, я конфіденційно порадився з трьома поважними релігійними особами — мусульманським, християнським і юдейським богословами — і поділився своїм відкриттям із ними.
Кімнатою пробіг шепіт.
— Як я й очікував, усі троє були глибоко здивовані, стурбовані і, так, навіть розгнівані тим, що я відкрив їм. І хоча вони зреагували негативно, я дякую їм, що вони люб’язно погодилися зі мною зустрітись. Я не буду відкривати їхніх імен, оскільки це б їх не потішило, але хочу звернутися до них безпосередньо і висловити вдячність за те, що не чинили спроб зірвати мою презентацію.