Блейк Крауч – Рекурсія (страница 7)
— Я думаю, — каже Слейд, подивившись на неї, — здорова рівновага — це для тих, хто не знайшов свого призначення.
Гелена обмірковує почуте. У старших класах і в коледжі їй раз у раз товкмачили, що слід шукати своє справжнє покликання — те, що примушує підводитися з ліжка й дихати. Та як вона пам’ятала, мало кому вдавалося знайти такий
Шкільні вчителі та викладачі в коледжі, всі як один, замовчували інший бік проблеми. Що обрана справа поглинає до останку. Рве стосунки та руйнує щасливе життя. І все одно Гелена не погодилася б проміняти її на щось інше. Вона не зможе бути іншою.
Вони наближаються до входу в надбудову.
— Секундочку, — каже Слейд. — Дивіться. — І вказує на стіну туману, що повзе до них платформою.
Повітря стає тихим і холодним.
Гелена не бачить навіть вертолітного майданчика. Вони в самісінькому серці хмари.
Слейд переводить погляд на Гелену.
— То як, змінюймо світ разом?
— Для цього я тут.
— От і добре. А тепер подивимося, що я для вас приготував.
Баррі
5 листопада 2018 року
ПОЛІЦІЙНЕ УПРАВЛІННЯ НЬЮ-ЙОРКА
24-Й ОКРУГ, ЗХ. 100 ВУЛ., 151
НЬЮ-ЙОРК, 10 025
* ШЕФ ПОЛІЦІЇ ДЖОН ПУЛ
* ТЕЛЕФОН (212) 555-1811
[X] ПОПЕРЕДНІЙ ПОЛІЦІЙНИЙ ЗВІТ [] ДОДАТКОВИЙ ЗВІТ
PH 01457 C
ДАТА 03.11.2007
ЧАС 21:30
ДЕНЬ ПТ
МІСЦЕ 2000 ЗХ. 102 ВУЛ., 41-Й ПОВ.
ФОРМА ЗВІТУ
ОПИС ПОДІЇ ПОЛІЦІЯНТОМ
Я, ПАТРУЛЬНИЙ ОФІЦЕР РІВЕЛЛІ, ПЕРЕБУВАЮЧИ НА СЛУЖБІ, ПРИБУВ НА ВИКЛИК 10–56 А ДО ПО-БІЛДИНГУ, А САМЕ НА ТЕРАСУ, ДЕ РОЗТАШОВАНІ ОФІСИ ТОВ «ГАЛТКВІСТ». ТАМ Я ПОБАЧИВ ЖІНКУ, ЩО СТОЯЛА НА КАРНИЗІ. Я ВІДРЕКОМЕНДУВАВСЯ ОФІЦЕРОМ ПОЛІЦІЇ ТА ПОПРОСИВ її ЗАЛИШИТИ КАРНИЗ. ЖІНКА ВІДМОВИЛАСЬ І ПОПЕРЕДИЛА, ЩО СТРИБНЕ, ЯКЩО Я СПРОБУЮ НАБЛИЗИТИСЬ. НА ЗАПИТАННЯ, ЯК її ЗВАТИ, ВОНА НАЗВАЛАСЯ ФРЕННІ БЕРМАН [Б. Ж. Д. НАР. 12.06.63, М. П. СХ. ПО ВУЛ., 509].
ВИДИМІ ОЗНАКИ НАРКОТИЧНОЇ ЧИ АЛКОГОЛЬНОЇ ІНТОКСИКАЦІЇ БУЛИ ВІДСУТНІ.
Я ЗАПРОПОНУВАВ ЗАТЕЛЕФОНУВАТИ ДО КОГОСЬ ІЗ ЇЇ ЗНАЙОМИХ. ЖІНКА ВІДМОВИЛАСЯ. НА МОЄ ЗАПИТАННЯ, ЧОМУ ВОНА ХОЧЕ НАКЛАСТИ НА СЕБЕ РУКИ, ЖІНКА ВІДПОВІЛА, ЩО НІЩО НЕ ПРИНОСИТЬ ЇЙ ЩАСТЯ, А ЧОЛОВІКУ ТА СІМ’Ї БЕЗ НЕЇ БУДЕ КРАЩЕ. Я ЗАПЕВНИВ її, ЩО ВОНА ПОМИЛЯЄТЬСЯ.
ВІД ЦЬОГО МОМЕНТУ ВОНА ПЕРЕСТАЛА РЕАГУВАТИ НА МОЇ ЗАПИТАННЯ І, СХОЖЕ, СТАЛА ВНУТРІШНЬО ГОТУВАТИСЯ ДО СТРИБКА.
Я ВЖЕ ЗБИРАВСЯ ВТРУТИТИСЯ І ЗАСТОСУВАТИ СИЛУ, ЩОБ ВІДТЯГНУТИ ЇЇ З КАРНИЗА.
АЖ РАПТОМ ПАТРУЛЬНИЙ ОФІЦЕР ДЕКАРЛО СПОВІСТИВ МЕНЕ ПО РАЦІЇ, ЩО СЮДИ НА ЛІФТІ ПІДІЙМАЄТЬСЯ ЧОЛОВІК МІСИС БЕРМАН [ДЖО БЕРМАН, Б. Ч., Д. НАР. 03.12.61, СХ. 110 ВУЛ., 509].
Я СПОВІСТИВ ПРО ЦЕ МІСИС БЕРМАН.
МІСТЕР БЕРМАН, ПРИБУВШИ НА ПОВЕРХ, УМОВИВ ДРУЖИНУ ЗІЙТИ З КАРНИЗА НА ТЕРАСУ.
У МОЄМУ СУПРОВОДІ ВОНИ ВИЙШЛИ НАДВІР, І МІСИС БЕРМАН У КАРЕТІ ШВИДКОЇ ДОПОМОГИ БУЛА ВІДПРАВЛЕНА В ЛІКАРНЮ ДЛЯ ОБСТЕЖЕННЯ.
АВТОР ЗВІТУ: ПАТРУЛЬНИЙ ОФІЦЕР РІВЕЛЛІ
НАЧАЛЬНИК: СЕРЖАНТ ДОУС
Усамітнившись у своїй офісній кабінці, хворий через сильне похмілля Баррі втретє перечитує цей документ. Йому вже мозок плавиться, бо все написане — це повна протилежність тому, що казала Енн Восс Пітерс.
Про те,
Баррі відкладає звіт, вмикає монітор і входить у базу відділу транспортних засобів штату Нью-Йорк. Біль пульсує в голові десь за очима.
Запит на Джо та Френні Берман видає йому останню відому адресу: Монток[12], Пайнвуд-лейн, буд. 6.
Чому він так зациклився на цьому? Марудився б зі своїми паперами і справами, якими завалений його стіл, і дідько з ними, СХП та Енн Восс Пітерс.
Склад злочину відсутній, нема причини марнувати час на те, чого немає. А що ми маємо? Так… незначні розбіжності.
Та якщо чесно, Баррі вже згоряє від цікавості.
Двадцять три роки він служить детективом, бо любить розв’язувати головоломки, а цей ребус, цей суперечливий набір подій ніби дражниться: ти, Баррі, мусиш виправити всі ці розбіжності.
Якщо поїхати на інший край Лонг-Айленду на службовій машині у справах зовсім не службових, легко нарватися на догану. Та й голова після вчорашнього гуде…
Тож Баррі відкриває сайт
Так, менш ніж за годину з Пенсільванського вокзалу відходить потяг на Монток.
Гелена
18 січня 2008 року — 29 жовтня 2008 року
Жити на списаній платформі Слейда — це як відпочивати на п’ятизірковому курорті, отримуючи за це гроші, та ще й працювати там.
Щоранку Гелена прокидається на верхньому рівні надбудови, де квартирує вся команда. Їй надали просторе кутове помешкання з вікнами з водовідштовхувального скла від підлоги до стелі. Таке скло розпорошує краплі води, і навіть у найбільшу негоду ніщо не заважає Гелені бачити безкрає море. Прибиральники раз на тиждень прибирають її номер і забирають речі до пральні. Більшість тутешніх страв готує кухар із мішленівською зіркою, нерідко — зі свіжоспійманої риби та фруктів-овочів з їхньої теплиці.
За наполяганням Маркуса, п’ять днів на тиждень Гелена займається спортом — для підтримки розумових і душевних сил. У негоду вона відвідує тренажерний зал на першому рівні, а в погожі дні — які взимку бувають рідко — бігає доріжкою, що оперізує платформу. Ці пробіжки подобаються їй найбільше — вона неначе нарізає кола на вершині світу.
Її дослідницька лабораторія займає десять тисяч квадратних футів — увесь третій поверх надбудови на станції «Фокс», і за останні десять тижнів Гелена досягла більшого, аніж за все своє п’ятирічне перебування у Стенфорді. Вона отримує все, чого потребує. І ні тобі рахунків до сплати, ні стосунків, які треба підтримувати. Займаєшся своїм дослідженням, з головою поринувши в роботу, і геть ні на що не відволікаєшся.
Дотепер вона просто маніпулювала мишачими спогадами, впливаючи на конкретні групи клітин, які після генетичної модифікації ставали світлочутливими. Скупчення мітили, асоціювали зі збереженим спогадом, — скажімо, про удар електрострумом, — і тоді Гелена змушувала мишу знову пережити цей страх, коли спеціальний оптогенетичний лазер посилав через оптичне волокно, імплантоване в мишачий череп, світловий імпульс.
Її теперішня робота на платформі — зовсім інша.
Гелена керує групою, що займається головною проблемою (яка є також її спеціалізацією): розмічення і каталогізація нейронних груп, пов’язаних з конкретним спогадом, та створення на базі цих даних цифрової моделі мозку, яка дозволить відстежувати й розмінувати спогади.
У принципі, ця робота нічим не відрізняється від того, що їй доводилося робити з мозком миші, але вона на порядок складніша.
Технології, над якими працюють три інші команди, багатообіцяльні, хоча й далекі від прориву — авжеж, передові та все таке, але за наявності необхідних спеців і бездонних можливостей Маркуса з цим не повинно виникнути жодних труднощів.
Загалом під її керівництвом працюють двадцять осіб, розбитих на чотири групи. Сама Гелена очолює групу картографії. Група візуалізації отримала завдання розробити спосіб відображення нейронної активності без введення лазера під черепні кістки та в мозок людини. Вирішили конструювати прилад з використанням принципу магнітоенцефалографії — або скорочено МЕГ. Комплекс СКІП (суперпровідний квантовий інтерферентний пристрій) мав фіксувати нескінченно слабкі магнітні коливання, породжені нейронними імпульсами, і точно визначати, де саме міститься той чи інший нейрон. І навіть назву для цього пристрою вже придумали: МЕГ-мікроскоп.
Група реактивації працює над створенням спеціального шолома-апарата, який, по суті, буде величезною мережею електромагнітних стимуляторів. Апарат утворюватиме тривимірну оболонку і з надвисокою точністю діятиме на сотні мільйонів нейронів, реактивуючи забуті спогади.
І врешті, група забезпечення створює крісло для випробувань на людях.
То був гарний день. Може, навіть чудовий.
Гелена зустрілася зі Слейдом, Чжи Уном і керівниками груп та пересвідчилася, що всі працюють із випереджанням графіку.
Четверта година дня, кінець січня — один із тих скороминущих днів зими, наповнених теплом і синню. Сонце пірнає в океан, забарвлюючи хмари й море в ще не бачені Геленою відтінки сірого й рожевого.
Вона сидить на краю платформи обличчям на захід, звісивши над водою ноги.
А за двісті футів нижче набухають хвилі, б’ються об масивні ноги цієї морської фортеці.