Анна Каньтох – Таємниця тринадцятої години (страница 59)

Поміж тим вона спробувала запитати про пані Еву й про те, що було з нею в 1905 році, але поручник відповів, що жінка, як схоче, сама розповість Ніні.

До Богуславця вони доїхали пізно, після десятої, але сестра Анзельма досі не спала. Вийшла на поріг та суворо дивилася на їхню автівку, а потім іще суворіше — на дівчину, яка показалася з дверей.

— Уперед, кроком руш, — підбадьорив Лис. — Я все вирішу. Побачимося за місяць.

— На початку канікул?

— Так. Приїду за тобою та Хубертом.

Коли вона підіймалася сходами, Лілька в нічній сорочці вихилилася за поручні.

— То як? — запитала вона пошепки. — Вдалася твоя таємна місія?

— Так, — відповіла Ніна, бо їй дещо таки вдалося.

Але вона думала не про поїздку до Седлиць. Вона думала про канікули. Візит Лиса означав зустріч із Тамарою, Яцеком та Хубертом (хоча цього останнього вона мала шанс зустріти раніше, бо час від часу бачилися в місті), а також — чимало нових пригод та небезпек.

І вона раптом відчула, що вже не може дочекатися.