На що? Якщо спочатку жалість була катом,
Сказати все одразу на увазі малось.
Ненавиджу себе й тебе за ту розмову,
Бо раз в житті ти боляче збрехала.
Так звинуватити – хоч за рідну мову,
Можна, якщо ніколи й не відчувала.
Не те послання зараз ти читала,
Змоги сказати більше вже не маю.
Знову льодом обернулась вода тала,
Лише тепер назавжди відпускаю.
Через вірші, так звані, зараз каюсь.
О, як приємно лоскотати шрами.
Процесом роздумів і міркувань займаюсь,
Шибки порозбивав та цілі рами.
Якщо не розумієш, то й не треба.
Судити може кожен, знаю сам.
Якби в судді мені була потреба,
Довіра будь-кому, чи селам, чи містам.
Не друзі більше і не вороги,
Закоханість коханням охрестили.
Навіщо взагалі ми це робили?
Недоліки мої погано оцінили.
Якщо у долю віриш, побажаю
З тобою більше нам не зустрічатись.
Може, із часом іноді згадаю,
І колись, може, буду усміхатись.
Життя
Життя жартує краще за усіх,
Скорботи й сміху в нього не відняти.
Перетворивши хлопців в дідусів,
Смерть вже готується останню пісню грати.
Ми вдячні їй за рани, сльози, шрами,
Котрі отримаєм в додаток до могил.
Доля примітила тебе одразу, маро,
Зрежисувала втрату людських сил.
Та все одно ти маєш бути вдячним
За цей відрізок довгого шляху.
Хтось плакав, коли було мрячно,
А ти радів часами на даху.
Той дах став тобі милим домом,
На ньому відчувався смак життя.
Лише тобі там чувся сміх і стогін,
Блукав в уявлених місцях до забуття.
Залишилось згадати це і попрощатись,
Лише на мить одну затримається жнець.
Аби був час із вітром домовлятись,
Той скаже всім: це гідний мій кінець.
Не помню, как уснул и как проснулся
Не помню, как уснул и как проснулся;
Где очутился, чьи просторы и края?
Её увидел, когда обернулся:
Красивая, любимая, моя…
В тот миг наш с нею взгляд соприкоснулся.
Она не дрогнула, стоял смотрел и я.
В её глазах в жару бы окунулся…
Красивая, любимая, моя.
Не отрывая глаз, так нежно прикоснулся,
Возможно, разум обманул меня.
Я не слабак, но от её улыбки покачнулся…
Красивая, любимая, моя.
Пускай бы мир вокруг перевернулся:
Горел во тьме, замёрз при свете дня.
И каждый первый враг, каждый второй рехнулся,
А мы с тобой, любимая моя.
Известно точно все покойники страшны
