Бал тёмного князя
В тишине ночной слышен бой часов,
Настаёт пора самых страшных снов,
И встают в ночи духи из могил —
Городских часов бой их известил,
И из адских врат все идут во мглу,
Чтобы побывать на его балу.
Те, кто убивал, резал и палил,
Кто за свою жизнь сильно нагрешил,
Пусть теперь идут к Воланду на бал.
Те, кто изводил, кровь кто проливал,
Будут танцевать тёмную всю ночь,
Пока их рассвет не погонит прочь,
И в назначенный час и назначенный день
На землю спадёт неминуемо тень,
И музыка в тёмной ночи зазвучит,
Ну а пока мир пусть спокойно поспит.
Вічний революціонер (укр.)
Дух, що тіло рве до бою,
Рве за поступ, щастя й волю,
Він живе, він ще не вмер.
Ні попівськії тортури,
Ні тюремні царські мури,
А ні війська муштровані,
Ні гармати лаштовані,
Ні шпіонське ремесло
В гріб його ще не звело.
Він не вмер, він ще живе!
Хоч від тисяч літ родився,
Та аж вчора розповився
І о власній сили йде,
І простується, міцніє,
І спішить туди, де дніє.
Словом сильним, мов трубою,
Мільйони зве з собою,
Мільйони радо йдуть,
Бо се голос духа чуть.
Голос духа чути скрізь
По курних хатах мужицьких,
По місцях недолі й сліз,
І де тільки він роздасться,
Щезнуть сльози, сум, нещастя,
Сила родиться й завзяття
Не ридать, а добувати,
Хоч синам, а не собі,
Кращу долю в боротьбі.
Вічний революціонер,
Дух, наука, думка, воля —
Не уступить пітьмі поля —
Не дасть спутатись тепер.
Розвалилась зла руїна,
Покотилася лавина,
І де в світі тая сила,
Щоб в бігу її спинила,
Щоб згасила, мов огонь,
Розвидняющийся день?
Жара Галапагоса
Ярче солнечного света,
Ярче миллиарда звёзд,
Жарче солнечного лета,
Жарче, чем Галапагос,
Раздувая своё пламя,
Поднимался он и рос,
Он как вечной смерти знамя,
Жарче, чем Галапагос. 
