Ольга Бойко – #щоденник #карантин #Мілан (страница 2)

Андреа спитав, чи є у нас можливість переселитися в інший Всесвіт. Відповіла, що завтра привезуть ножиці, тому для початку ми підстрижемо йому чубчика.

Виклала на деко баклажани та перці, натерла їх оливковою олією, проткнула виделкою по периметру. Поставила в розігріту духовку. Коли овочі добряче підрум’янилися, порізала їх великими шматками, додала знову ж таки великі скибки помідорів, цибулю, часник, зелень, сіль, щойно змелений перць, олію. Відправила до холодильника на пару годин. Брускети з ікрою з баклажанів, або, як кажуть в Одесі, з «синеньких».

Якось, самі того не відаючи, влаштували з сусідом кулінарний батл. Поки займалася овочами, хлопчина в типовій для італійців емоційній манері з’ясовував у телефонному режимі, що краще підійде до соусу: часник чи цибуля. Обізвалась інша сусідка: гукнула, що часник ок тільки до соусу з рибою. Я б з ними потоваришувала.

У дитинстві просто ковтала романи про подорожі. Так от, приблизний тижневий раціон моряка колись складався з: 1 галону пива, рому або бренді, 2 фунтів яловичини, 1 фунту хліба або 2 фунтів картоплі, 0,5 пінти гороху чи бобів, 1 пінти вівсянки, 2 унцій вершкового масла, 1 курчати або 1 фунту в’яленої риби. Зробила ревізію запасів: до магазину йти за два дні.

Дуже хочеться обійняти рідних людей.

17 день карантину, Мілан

25 березня. Гарне число – двадцять п’ять.

Хтось таки радіє карантину. Це Бенджамін. Люди цілодобово перебувають у його повному собачому розпорядженні, і отой фірмовий жалісний вираз «на кого ж ви мене покидаєте, іроди?» вмикати не доводиться.

Колись, у різні давні часи, жінки спускали з балконів кошики, аби торговці зеленню, молочники та інші комерсанти складали у «плетені пакети» їжу в обмін на гроші, які дами кокетливо діставали з-за корсету.

В Італії є традиція: на різдвяні свята дарувати продуктові кошики. Вино, олія, цукерки, сир, чомусь фініки. Зберегла два такі.

Якщо спустити кошик з балкону… Чи знайду я в ньому через півгодини букет півоній? Або пляшку шаблі та дві дюжини устриць? Чудово, якщо знайду дві гантелі по 6 кг кожна.

Каналетто налаштований скептично. Каже, що у мене немає корсета. Зате у мене є PayPal.

Попросив, щойно потепліє, спустити з балкону його. Можна і в кошику. Йому байдуже. Скоро літо.

Вчора соціальні мережі хвилювалися, як неспокійне море: подейкують, що жорсткі обмежувальні заходи продовжать до тридцять першого липня. Але прем’єр-міністр спростував цей факт, пояснивши, що з 31 січня по 31 липня в країні введений режим надзвичайного стану, а не карантин. Рішення ж про продовження/припинення карантину будуть приймати кожні 15 днів.

Тепер знаю не лише прізвища та імена італійських політиків, а й їх обличчя.

Вчителька прислала завдання: прочитати «Декамерон» і «Заручені» (дитячі видання). Андреа не надто зрадів. Я не стрималася, зневаживши ази педагогіки: «Я у твоєму віці вже „Війну і мир“ читала. В оригіналі».

О 18:00 відбудеться черговий флешмоб: мешканців Італії запрошують декламувати рядки з «Божественної комедії» Данте, а саме: «Пекло», Пісня п’ята. Про любов.

Варення з троянд. Гладка, запашна гіркота. Трояндові пелюстки, перетерті з цукром. Ніколи не куштувала. Кажуть, має чудові противірусні властивості. Обов’язково зварю. Ні, краще вишневе. Вишні з кісточками, великі темні ягоди притуляються одна до одної. Літрова банка щастя.

18 день карантину, Мілан

26 березня станом на 18:00 в Італії народилося 942 немовляти.

Уявила, як місяців через шість або сім вулиці країни наповняться красивими благодушними жінками. Жінки ці будуть іти, наприклад, у парк або ресторан, турботливо підтримуючи великі круглі животи, а чоловіки, які крокуватимуть поруч, будуть обіймати своїх супутниць за талію і з легким смутком згадувати часи, коли преміум контент ресурсу Pornhub був безкоштовним.

Ось такі симпатичні думки навідали мене сьогодні, не дивлячись на те, що в новинах з післякарантинного Китаю передали: зараз стосами йдуть запити на розірвання шлюбу. Сподіваюся, багато пар все ж зможуть порозумітися, поплакати, виговоритися, поцілуватися в цей період і розпочати нове, вірніше, старе життя. Те, що було одразу після знайомства. Сповнене ніжності та близькості.

Посміялася, читаючи коменти під одним з постів на тему «Чим зайняти дітей під час карантину». Одна сім’я придумала гру в десантників/солдатів/армію: максимально завантажувати хлопчиків бойовою підготовкою (присідання, віджимання, бокс тощо). Гарна ідея. Тим паче що дітей можна ненадовго взяти в полон – прив’язати до дивану.

Поплакала, читаючи новини.

Під час карантину їжа закінчується швидше. Взагалі, коли кажуть, що ніхто з нас не вийде з цієї ситуації таким, як був, погоджуюся, уявляючи себе у перших рядах бодіпозитивістів.

Виходячи з дому, надягла нову маску. Емоції такі, ніби на мені обновка, яка дуже до душі. Насправді ні. Ходити у респіраторі мені не подобається, але я рада, що вдалося придбати чотири штуки ще до початку карантину. Складний респіратор з клапаном для видиху FFP2. Зазвичай такий носять зварювальники, будівельники, машинобудівники, фармацевти, ну і ми всі сьогодні.

Бабуся постійно усе дезинфікувала, обробляла і мила з хлоркою. Пам’ятаю, навіть куплену на Привозі бринзу обдавала окропом. Ми тільки сміялися. Сьогодні я мила яблука з содою.

Обговорювали з Андреа плани на майбутнє і можливості заробітку в період кризи. Зійшлися на тому, що модель «міський фермер» вже, скоріше за все, працювати не буде. Зате модель «балконний фермер» – ще й як. Каналетто сказав, що люди не перестають його дивувати.

Роби, що повинен робити. І будь що буде.

19-й і 20-й дні карантину, Мілан

Під час прогулянки з Бенджаміном звернула увагу на те, що будинок, в якому ми живемо, ззовні нагадує тістечко однієї відомої кондитерської. Рожевий прямокутник, присипаний крихтами кольору пудри, завдяки правильному сьогоднішньому освітленню (сонце) здавався мені особливо апетитним. Взагалі, архітектура Мілана в мене завжди асоціювалася з хлібо-булочними виробами: що не будинок – то пряник, печиво чи вафелька. А кажуть, Liberty.

Друг прислав аудіо, у якому асоціація італійських психотерапевтів попереджає, мовляв, немає причин для хвилювання, якщо у карантинний період люди почнуть спілкуватися з фіранками, стінами та іншими об’єктами. Інша справа, якщо ці об’єкти почнуть їм відповідати.

Що нам робити, Каналетто?

Іти світ за очі – улюблена дитяча розвага. Ми, восьмилітні дівулі, відправлялися в путь, сподіваючись, що потрапимо, як мінімум, в інше місто, а то й країну. Батьківська заборона перетинати межі подвір’я приємно лоскотала п’яти. Але чомусь ми завжди опинялися або біля гастроному (відділ з морозивом), або ж біля автомату з газованою водою. З сиропом – три копійки. Без сиропу – одна. Морозиво коштувало скажених грошей.

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «Литрес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на Литрес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.